Ухвала суду № 39698660, 19.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2014 р. м. Київ К/9991/18306/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Приходько І.В.

за участю:

секретаря Мосійчук І.М.

представника відповідача Завгороднєвої О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012

у справі № 2а-3796/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Телеком»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Маршал-Трейд-Ойл»,

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток Телеком» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Восток Телеком») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі по тексту - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2010 №0000550846/0, від 24.11.2010 №0000550846/1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Восток Телеком» за період травень, червень 2010 року по контрагенту-постачальнику ТОВ «Маршал-Трейд-Ойл» з питань встановлення причин розбіжностей виявлених за результатами автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період травень, червень 2010 року ТОВ «Маршал-Трейд-Ойл», за результати якої складено акт від 30.08.2010 №3229/46-0/30184815.

А акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 965417,00 грн., у тому числі за травень 2010 року 550037,00 грн., за червень 2010 року 415380,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення рішення від 08.10.2010 №0000550846/0, яким ТОВ «Восток Телеком» визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1406587,50 грн. (основний платіж - 965417,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 441170,50 грн.).

За результатами адміністративного оскарження даного рішення відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення рішення від 24.11.2010 №0000550846/1 на ту ж суму.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні податкових повідомлень-рішень №0000550846/0 від 08.10.2010 року, №0000550846/1 від 24.11.2010 діяв в межах своєї компетенції, обґрунтовано та законно.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 6.2 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 N165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за N233/2037, факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Відповідно до пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг), та є підставою для нарахування податкового кредиту

Згідно з ч. 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: або дату списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів; або дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товарів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, Законом України «Про податок на додану вартість» визначений перелік документів, які повинні підтверджувати право на включення платником податків до податкового кредиту відповідних сум.

Як вбачається з матеріалів справи, всі операції позивача з придбання товарів (послуг), в тому числі у ТОВ «Маршал-Трейд-Ойл», підтверджуються видатковими та податковими накладними.

Відповідачем не заперечується факт надання позивачем всіх необхідних податкових накладних до податкового органу, в тому числі і за травень, червень 2010 pоку, за контрагентом ТОВ «Маршал-Трейд-Ойл».

Таким колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції, що оскільки позивач має належним чином оформлені податкові накладні №300611 від 30.06.2010 та №140502 від 14.05.2010, то сума податку на додану вартість, сплачена у вартості придбаних товарів, правомірно віднесена до податкового кредиту.

Відповідно до акту перевірки основною підставою застосування штрафних санкцій до позивача зазначається саме неподання ТОВ «Маршал Трейд Ойл» податкових декларацій з податку на додану вартість за вказаний у акті перевірки звітний період.

Судом вірно зазначено, що сам по собі факт несплати податку продавцем (ухилення від сплати) у тому числі, факт недекларування контрагентами своїх податкових зобов'язань при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Отже, податкові органи не вправі нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при факті недекларування контрагентами своїх податкових зобов'язань при фактичному здійсненні господарської операції, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Законом не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за фактом недекларування податкових зобов'язань. Окрім того, чинне законодавство не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товарів, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності.

Щодо посилання відповідача про нікчемність договорів поставки від 14.05.12010 №14/5, від 30.06.2010 №33/6, укладеними між позивачем та ТОВ «Маршал-Трейд-Ойл», судом апеляційної інстанції вірно зазначено наступне.

Фактичне виконання спірних договорів підтверджується належним чином оформленими бухгалтерськими документами.

Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Маршал-Трейд-Ойл» правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)І.В. Приходько