Ухвала суду № 39698629, 25.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/9991/64751/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року

у справі № 2а-17573/10/2670

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000992301/0 від 22 листопада 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Жмеринської ОДПІ у Вінницькій області № 0000992301/0 від 22 листопада 2010 року. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присуджено на користь ДТГО «Південно-Західна залізниця» за рахунок Державного бюджету України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Жмеринська ОДПІ у Вінницькій області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу ДТГО «Південно-Західна залізниця», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Жмеринською ОДПІ у Вінницькій області була проведена планова виїзна документальна перевірка Відокремленого підрозділу Жмеринського будівельно-монтажного поїзда 649 Південно-Захівдної залізниці з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складений акт № 1309/23/01097007 від 17 листопада 2010 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги частин 1, 10 статті 7 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого в результаті чого занижено плату за землю в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12370,54 грн., в тому числі: за січень 2010 року - 2061,76 грн., за лютий 2010 року - 2061,76 грн., за березень 2010 року - 2061,76 грн., за квітень 2010 року - 2061,76 грн., за травень 2010 року - 2061,75 грн., за червень 2010 року - 2061,75 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що підприємство здійснювало виробничу діяльність на земельних ділянках згідно Державного акту на право постійного користування землею від 08 жовтня 1997 року серії 1ВН №4,2287. Відповідно до довідки від 25 жовтня 2010 року № 02-8/487 Жмеринського міського відділу земельних ресурсів за ВП Жмеринський БМП 649 ДТГО «Південно-Західна залізниця» рахується земельна ділянка площею 4,2287 га, а тому числі: інші землі - 4,2287 га.

Також, перевіркою було встановлено, що ВП Жмеринський БМП 649 ДТГО «Південно-Західна залізниця» неправомірно застосовував ставку земельного податку у розмірі 25% суми земельного податку на загальну площу земель, тоді як необхідно обчислювати земельний податок застосовуючи ставку у розмірі 1% від грошової оцінки земель на інші землі площею 4,2287 га.

22 листопада 2010 року Жмеринська ОДПІ у Вінницькій області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000992301/0, яким згідно підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВП Жмеринському БМП 649 ДТГО «Південно-Західна залізниця» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: плата за землю у розмірі 18555,81 грн., у тому числі: за основним платежем - 12370,54 грн., 6185,27 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що земельними ділянками залізничного транспорту є всі земельні ділянки, що знаходяться в користуванні ДТГО «Південно-Західна залізниця», а не лише ті, що прилягають до залізничного полотна. Поняття «земельні ділянки, надані для залізниць» та «земельні ділянки, надані для залізничного транспорту» у Законі України «Про плату за землю» вживаються в одному значенні та відповідають поняттю «земля залізничного транспорту», що вживається у статті 68 Земельного кодексу України за визначальною ознакою необхідності цих земель для забезпечення роботи залізничного транспорту. Звуження поняття «земельні ділянки, надані для залізниць» лише до земель смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням виводить з правового регулювання сплату земельного податку за інші землі залізничного транспорту, з огляду на що позивач правомірно обчислював ставку податку за земельні ділянки, на яких розташовані його структурні підрозділи, у розмірі, встановленому частиною 10 статті 7 Закону України «Про плату за землю».

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податок за земельні ділянки, надані для залізниць, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті. При цьому вказаний Закон не містить розмежування земельних ділянок, наданих залізниці, за категоріями.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про залізничний транспорт» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) залізниця - це статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.

Аналіз цих правових норм дає підстави вважати, що за всі земельні ділянки, надані для залізниці, податок справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин 1 та 2 статті 7 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Жмеринської ОДПІ у Вінницькій області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Н.Г. Пилипчук

______ Т.М. Шипуліна