Ухвала суду № 39698614, 11.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2014 р. м. Київ К/9991/23416/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні

на постанову Херсонського окружного адміністративного суд від 17 вересня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року

у справі № 2-а-787/10/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопласт»

до Державної податкової інспекції у місті Херсоні

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопласт» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Херсоні (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000341501/0 від 11 січня 2010 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суд від 17 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 11 січня 2010 року № 0000341501/0 про застосування до ТОВ «Технопласт» штрафної санкції в сумі 25750,00 грн. Відшкодовано з державного бюджету України на користь ТОВ «Технопласт» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року постанову Херсонського окружного адміністративного суд від 17 вересня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суд від 17 вересня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Станом на 20 серпня 2009 року з урахуванням переплати, яка обліковувалась по особовому рахунку, у ТОВ «Технопласт» виник податковий борг з податку на прибуток у сумі 301724,00 грн., у тому числі: 257501,00 грн. - по основному платежу, 44223,00 грн. - по самостійно нарахованих штрафах.

21 серпня 2009 року ТОВ «Технопласт» подало до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 квартал 2008 року (вх. № 179626), згідно якого товариство задекларувало суму недоплати, нарахованої у зв'язку з виправленням помилки, у розмірі 36751,00 грн. (код рядка 7) та суму штрафу, нарахованого платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки, у розмірі 1838,00 грн.

21 серпня 2009 року ТОВ «Технопласт» подало до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 11 місяців 2008 року (вх. № 179630), згідно якого товариство задекларувало суму переплати, нарахованої у зв'язку з виправленням помилки, у розмірі (-) 499170,00 грн. (код рядка 7).

ДПІ у м. Херсоні була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податку на прибуток за 9 місяців 2008 року ТОВ «Технопласт», за результатами якої складений акт № 4115/15-1/32125782 від 24 грудня 2009 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов'язань (податкового боргу) з податку на прибуток у розмірі 257501,00 грн. згідно уточнюючих розрахунків віл 21 серпня 2009 року.

11 січня 2010 року ДПІ у м. Херсоні на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0000341501/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 257501,00 грн. застосувала до ТОВ «Технопласт» штраф у розмірі 10 % в сумі 25750,10 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що подання уточнюючого розрахунку не є сплатою (погашенням) податкового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно із пунктом 3 частини 1, частини 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи зі змісту підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такому платнику податку загрожує прогресуючий штраф (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)), який залежить від кількості днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що при поданні уточнюючого розрахунку відсутній об'єкт застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки подання уточнюючого розрахунку не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як нарахування штрафних санкцій на підставі вищезазначеного пункту залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення на наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Херсоні підлягає залишенню без задоволення, а постанова Херсонського окружного адміністративного суд від 17 вересня 2010 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суд від 17 вересня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна