Ухвала суду № 39695370, 05.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"05" червня 2014 р. справа № 1170/2а-3116/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дніпровір" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі №1170/2а-3116/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дніпровір" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дніпровір" (далі за текстом - ТОВ „Торговий дім „Дніпровір") звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі за текстом - Кіровоградська ОДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000590224 від 07.09.2012 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

На підстав ч.1 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ „Торговий дім „Дніпровір" з 03.04.01 зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку у Кіровоградській ОДПІ, є платником податку на додану вартість.

Кіровоградської ОДПІ на підставі наказу №1259 від 22.08.12 та повідомлень від 22.08.12 №244/22-4, №17153/10/22 від 22.08.12, 23.08.12 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ „Торговий дім „Дніпровір" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.12 по 30.04.12 по взаємовідносинах з ТОВ „Правова група „Домініон" за січень - лютий 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №122/22-4/31400427 від 23.08.12, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „Торговий дім „Дніпровір" з ТОВ „Правова група „Домініон"; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ „Торговий дім „Дніпровір" занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 180 280 грн., у т.ч. за січень 2012 року - на 140 280 грн., за лютий 2012 року - на 35 250 грн., за квітень 2012 року - на 4 750 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки Кіровоградською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення форми „Р" №0000590224 від 07.09.12, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 270 418 грн., у т.ч. 180280 грн. - за основним платежем, 90140 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку окрема з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 (надалі - Положення №88).

Пунктом 1.2 Положення №88 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. (пункт 2.2 Положення №88).

У відповідності до пунктів 2.4, 2.5 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. (п.2.16 Положення №88).

Відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно зі ст.ст. 901, 902 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Судом встановлено, що 05.01.2012 року між ТОВ „Правова група „Домініон" (виконавцем) та ТОВ „Торговий дім „Дніпровір" укладено договір про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується за плату надати такі послуги: провести дослідження щодо потреб послуг будівельної компанії у сфері будівництва житла в містах України; провести комплекс заходів щодо рекламування будівельної привабливості будівництва багатоповерхового житлового будинку в м. Кіровограді на земельній діяльні про проспекту Університетському біля будинку №25; здійснювати супровід правильного та швидкого оформлення проектної та дозвільної документації щодо будівництва багатоповерхового житлового будинку в м. Кіровограді на земельній діяльні по проспекту Університетському біля будинку №25. Загальна сума договору складає 841 680 грн. Розрахунки за договором здійснюються у готівковій формі. Факт надання послуг підтверджується та фіксується складанням акту виконаних робіт (наданих послуг), який підписується уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов зазначеного договору між сторонами складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) загальною вартістю 841 680 грн., у т.ч. ПДВ - 140 280 грн., ТОВ „Правова група „Домініон" на адресу позивача виписані податкові накладні, суму ПДВ на якими у розмірі 140280 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ на січень 2012 року.

Під час судового розгляду справи доказів проведення розрахунків за вказаними договором ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Крім того, між ТОВ „Правова група „Домініон" (виконавцем) та ТОВ „Торговий дім „Дніпровір", 01.02.12 укладено договір про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується за плату надати юридичні послуги та консультації. Загальна сума договору складає 200 000 грн. Розрахунки за договором здійснюються у готівковій формі. Факт надання послуг підтверджується та фіксується складанням акту виконаних робіт (наданих послуг), який підписується уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов зазначеного договору між сторонами складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) загальною вартістю 240 000 грн., у т.ч. ПДВ - 40 000 грн., ТОВ „Правова група „Домініон" на адресу позивача виписані податкові накладні, суму ПДВ за якими у розмірі 35 250 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ на лютий 2012 року, 4750 грн. - за квітень 2012 року.

Під час судового розгляду справи доказів проведення розрахунків за вказаними договором ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Судом першої інстанції на підставі досліджених первинних документів зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, не підтверджують виконання господарських операцій та не мають всіх необхідних реквізитів первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем приписів податкового законодавства під час декларування взаємовідносин з вказаним контрагентом.

Факт вчинення цього порушення підтверджується також постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.09.12 у справі №1109/8750/2012, якою за порушення порядку ведення податкового обліку за січень - квітень 2012 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 180 280 грн., головного бухгалтера ТОВ „Торговий дім „Дніпровір" ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, та застосовано до неї стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Так, встановивши за результатами перевірки факт завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за січень, лютий, квітень 2012 року на 180 280 грн., який призвів до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2012 року - на 140 280 грн., за лютий 2012 року - на 35250 грн., за квітень 2012 року - на 4 750 грн., суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення форми „Р" №0000590224 від 07.09.12, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 180280 грн.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що актом №73/2330/31400427 від 12.07.11 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.09 по 31.03.11, складеним Кіровоградською ОДПІ, встановлено факт порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.198,6 ст.198 Податкового Кодексу України , в результаті чого підприємством занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 61 300 грн. На підставі зазначеного акта перевірки Кіровоградською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми „Р" №0001022330 від 26.07.11, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 76 226 грн., у т.ч. 61 300 грн. - за основним платежем, 14 962 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Сума цього грошового зобов'язання позивачем не оспорювалася та є узгодженою, про що свідчать дані його облікової картки.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що застосування до позивача підвищеної відповідальності за повторне порушення норм податкового законодавства та накладення на нього на підставі ч.2 п.123.1 ст.123 Податкового Кодексу України штрафу у розмірі 50% суми визначеного податкового зобов'язання, що становить 90140 грн. (180 280 грн. х 50%), спірним податковим повідомленням-рішенням №0000590224 від 07.09.12, є правомірним.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дніпровір" - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі №1170/2а-3116/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров