Ухвала суду № 39693319, 09.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 6586/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року у справі за позовом державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Альбатрос» про накладення арешту, -

В С Т А Н О В И Л А:

20.02.2013р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках у банківських установах.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до відповідача за порушення вимог Податкового кодексу України застосовані штрафні санкції з податку на прибуток та податку на додану вартість на загальну суму 4909,52 грн. Оскільки, за ним не зареєстровано права власності на нерухоме та рухоме майно, у відповідності до підпунктів 20.1.16, 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України податкові органи мають право звернутися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, який має податковий борг.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Податковий орган оскаржив дану постанову з підстав порушення норма матеріального права та невідповідності фактичним обставинам справи, мотивуючи тим, що відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна-платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених Законом.

Пунктом 94.2 цієї статті встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з семи, перелічених цим пунктом обставин.

Згідно з п.п.94.4, 94.6 ст.94 цього Кодексу, арешт може бути накладено органом

державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не

може бути звернено стягнення відповідно до Закону, та коштів на рахунку платника

податків (п.94.4).

Керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.94.6).

З наведених норм Закону слідує, що за наявності обставин, перелічених у п.94.2 рішення про арешт коштів на рахунку платника податків приймається не керівником податкового органу, а виключно судом на підставі звернення до суду податкового органу.

Разом з тим, пунктом 94.2 не встановлена виключність (а лише передбачена можливість) застосування арешту майна за наявності перелічених цим пунктом обставин.

Зі змісту ПК України вбачається, що й при наявності інших обставин податкові органи звертаються до суду для прийняття останнім рішення про накладення арешту на кошти платника податків. Так, згідно з пп.20.1.17 ПК України, податкові органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Перелік обставин, передбачених п.94.2 ст. 94 не є вичерпним, а є додатковими до обставин, вказаних у пп.20.1.17, за яких податковий орган може звернутися до суду щодо накладення арешту коштів на рахунку платника податків.

Саме ст.20 ПК України визначає права органів державної податкової служби та п.п. 20.1.17 надає право податковому органу звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.

Просить скасувати постанову і прийняти нову, якою позов задоволити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Івано-Франківську, як платник податків.

Податковим органом проведені перевірки податкової звітності відповідача, за результатами яких складені акти від 13.09.2011 року за №7388/15-2/35517389, від 13.12.2011 року за №12913/15-1/32872945 та від 16.03.2012 року за №609/15-1/32872945. На підставі вказаних актів винесені податкові повідомлення-рішення від 13.09.2011 року за №0003421502, від 13.12.2011 року за №0023951501 та від 19.03.2012 року за №0003691591, відповідно, котрими на відповідача покладені податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість на загальну суму 7140,00 грн. (а.с. 8-9, 11-14).

Оскільки, у попередні податкові звітні періоди за відповідачем був облікований борг, ДПІ у м.Івано-Франківську виставила податкову вимогу форми "Ю" від 03.10.2011 року за №2510 на суму 2907,00 грн. (а.с. 10).

У відповідача наявний податковий борг в сумі 4909,52 грн., в тому числі: з податку на прибуток підприємства в сумі 2002,52 грн. та податку на додану вартість на суму 2907,00 грн. (а.с. 15-17).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не доведено суду необхідності застосування арешту коштів на рахунках приватного підприємства «Альбатрос», як виняткового способу забезпечення виконання останнім податкових зобов'язань. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування арешту коштів на рахунку платника. Арешт коштів не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість арешту коштів, передбачена обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом, що врегульовано Розділом VII «Особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків» Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 07.11.2011 за №1398 та який прийнято на виконання вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України).

Аналогічна норма міститься у пункті 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 року за № 9/20322.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п.94.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пункт 94.2 ст.94 ПК України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

Судом першої та апеляційної інстанцій в ході розгляду даної справи не встановлено наявності обставин, передбачених п.94.2 ст.94 ПК України. Наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

За умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Крім того, податковим органом не надано суду доказів прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, що додатково свідчить про порушення порядку накладення такого виду арешту.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги податкового органу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, висновків суду не спростовують.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року по справі №809/561/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

А.Р.Курилець