Постанова № 39693174, 10.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2014 року Справа № 904/2398/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження голови суду Євстигнеєва О.С. від 07.07.2014р.)

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.

представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Капітал", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014р. у справі №904/2398/14

за позовом приватного підприємства фірма "Юкон Агро", с.Наталине Красноградського району Харківської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Капітал", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 45 172,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014р. приватне підприємство фірма "Юкон Агро" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Капітал" 45172,78 грн. за договором поставки №230812/1 від 23.08.2012р., з яких 40 537,98 грн. заборгованість, 533,43 грн. інфляційні втрати, 2598,87 грн. пеня та 1502,50 грн. річні.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014р. по справі №904/2398/14 (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Капітал" на користь приватного підприємства фірма "Юкон Агро" 40 537,98 грн. основного боргу, 2598,87 грн. пені, 533,43 грн., інфляційних втрат, 1502,50 грн. 3% річних, 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що доказів погашення заборгованості у сумі 40 357,98 грн. відповідачем не надано. В якості норм матеріального права суд послався на приписи статей 525,526,530, 549,551,611,625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Капітал" подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення пені, посилаючись на те, що строк позовної давності для такої вимоги сплив 05.01.2014р., а позивач звернувся до суду у квітні 2014р.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

23.08.2012 року між приватним підприємством фірма "Юкон Агро" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Капітал" (покупець) було укладено договір поставки № 230812/1, згідно з п.1.1 якого продавець зобов'язується передати узгодженими партіями покупцеві продукцію: макуха соєва, надалі "товар", зазначену у додатках: додаткових угодах, специфікаціях, видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару. Товар передається (приймається) за відсутності будь-якого примусу. Обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фізично, мають достатню інформацію про такі товари, а також ціни, що склалися на ринку ідентичних (однорідних) товарів (пп.1.20.1 Закону України «Про податок на прибуток»).

Відповідно до п.п.2.1,2.2 договору кількість, ціна, вартість товару визначається згідно рахунків-фактур та видаткових накладних на кожну партію товару. Порядок пред'явлення претензій з якості регулюється законодавством України. Претензії з якості пред'являються відповідно до законодавчих актів України.

Пунктом 3.1. договору поставки встановлено, що продавець відпускає товар покупцю протягом 3 днів з моменту погодження сторонами асортименту, ціни та кількості товару.

Товар вважається прийнятим по кількості відповідно до товарно-транспортних документів. Претензії з кількості пред'являються відповідно до законодавчих актів України (п.3.4 договору).

Для отримання товару покупець направляє свого представника з довіреністю встановленого зразка на право отримання товару (п.3.5 договору).

Згідно п.3.7 договору розрахунки здійснюються на умовах відстрочки платежу протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару. Дата поставки товару визначається датою підпису накладної або за письмовим узгодженням сторін іншим чином.

У відповідності до п.3.8 договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на поточний рахунок продавця.

Даний договір дійсний з моменту підписання до 31 грудня 2012 року (п.7 договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу 35 620 кг макухи соєвої на загальну суму 174 537,98 грн. за накладною №324 від 27.08.2012р. та виставив рахунок-фактуру №324 від 27.08.2012р. Вказаний товар був прийнятий відповідачем без зауважень (а.с.14-18).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково та здійснив оплату товару на загальну суму 134 000 грн., про що свідчать банківські виписки з рахунку позивача:

- від 04.10.2012 року, у розмірі 20 000 грн. 00 коп.;

- від 05.11.2012 року, у розмірі 20 000 грн. 00 коп.;

- від 07.11.2012 року, у розмірі 10 000 грн. 00 коп.;

- від 14.11.2012 року, у розмірі 20 000 грн. 00 коп.;

- від 29.11.2012 року, у розмірі 10 000 грн. 00 коп.;

- від 12.12.2012 року, у розмірі 10 000 грн. 00 коп.;

- від 21.01.2013 року, у розмірі 10 000 грн. 00 коп.;

- від 10.01.2013 року, у розмірі 10 000 грн. 00 коп.;

- від 04.01.2013 року, у розмірі 24 000 грн. 00 коп.

06.03.2014 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №1 про сплату боргу у сумі 40 537,98 грн. (а.с.28-29), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів оплати решті заборгованості на суму 40 537,98 грн. відповідачем не надано судам обох інстанцій.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 40 537,98 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 533,43 грн. за період з вересня 2012р. по лютий 2014р. і 3% річних у сумі 1502,50 грн. за період з 05.01.2013р. по 07.04.2013р.

У пункті 5.3. договору сторони узгодили, що покупець за прострочення сплати вартості товару сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки оплати, за кожен день прострочки оплати від неоплаченої суми.

На підставі п.5.3. договору позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за період з 07.10.2013 року по 07.04.14 року у сумі 2 598,87 грн. (а.с.8).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 названого Кодексу).

Пунктом 1 частини 2 ст.258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач останній раз здійснив часткову оплату товару 04.01.2013р. Тобто, строк позовної давності до вимоги про стягнення пені сплив 05.01.2014р. Отже, нарахування пені в даному випадку обмежено річним строком, в межах якого позивач має право звернутись до суду з вимогою про стягнення пені.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою 14.04.2014р., тобто з пропуском строку позовної давності для вимоги про стягнення пені.

Із заявою про визнання поважними причин пропущення строку позовної давності для вимог про стягнення пені (п.5 ст.267 Цивільного кодексу України) позивач до суду не звертався.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

У пункті 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що стосовно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що сторонами у п.5.3 договору не був збільшений період нарахування пені, а визначення щодо проведення нарахування неустойки протягом всього строку прострочення зобов`язання не змінює період для нарахування, встановлений законом (ч.6 ст.232 Господарського кодексу). Таким чином, правомірним було б нарахування пені за шестимісячний період з дня прострочення зобов`язання (враховуючи кожну з оплат). Позовні вимоги про стягнення пені, заявлені позивачем за період з 07.10.2013р. по 07.04.2014р., є неправомірними.

Враховуючи викладене і те, що позивач при розрахунку пені вказав період з 07.10.2013р. по 07.04.2014р.(а.с.8), колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені, у зв'язку з чим рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню, а сума судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, повинна становити 1721,89 грн.

Судовий збір за апеляційною скаргою покладається на позивача відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Капітал", м.Кривий Ріг задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014р. у справі №904/2398/14 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Капітал", м.Кривий Ріг на користь приватного підприємства фірма "Юкон Агро", с.Наталине Красноградського району Харківської області 40 537,98 грн. основного боргу, 533,43 грн., інфляційних втрат, 1 502,50 грн. 3% річних і 1721,89 грн. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити».

Стягнути з приватного підприємства фірма "Юкон Агро", с.Наталине Красноградського району Харківської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Капітал", м.Кривий Ріг 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя В.І.Крутовських