Постанова № 39693158, 09.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2014 року Справа № 904/7533/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Іванов О.Г.

секретар судового засідання Сусла Я.Б.

представники сторін:

від позивача: Тарапатов Д.С. представник, довіреність №69-Д від 04.07.14;

від відповідача представник в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2013р. у справі №904/7533/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "НОВИЙ", м.Дніпропетровськ

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт.Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення 33284,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2013р. у справі №904/7533/13 (суддя Петренко І.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "НОВИЙ" суму простроченого кредиту у розмірі 25212,00 грн., суму прострочених відсотків у розмірі 7705,57 грн., суму пені за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 365,59 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано посиланням на встановлені судом обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, які виникли із умов Кредитного договору №3521408/01 від 23.10.2008р., що призвело до утворення заборгованості в загальному розмірі 33284,02 грн., яка складається із суми простроченого кредиту у розмірі 25212,00 грн., суми прострочених відсотків у розмірі 7705,57 грн. та суми пені за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 365,59 грн. Як зазначив місцевий господарський суд, при прийнятті означеного рішення він керувався, зокрема, нормами ст.ст. 525, 526, 530, 610, 599, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 199, 218 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2013р. у справі №904/7533/13 і прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "АКБ "НОВИЙ" в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог у апеляційній скарзі відповідач вказує, що розпорядження від 23.10.2008р., на яке посилається суд, як на доказ того, що відповідач отримав грошові кошти, не є належним доказом у справі, так як даний документ містить лише розпорядження на видачу кредиту, а не отримання кредиту відповідачем; що суд у своєму рішенні зазначив, що всупереч вимогам кредитного договору, відповідач сплату відсотків за користування кредитними коштами та оплату комісії за кредитне обслуговування не здійснив, однак при цьому суд, в порушення вимог ст. 84 ГПК України, не зазначив на підставі яких підтверджуючих документів ним було встановлені такі обставини. Вважає, що таким чином, суд не дотримався вимог ст.ст. 4-3, 32, 33, 36, 43 ГПК України та в неповному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, а внаслідок таких порушень судом було винесено неправильне рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, розмір якої не підтверджений жодним документом, тому це судове рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.

У клопотанні про поновлення строків на апеляційне оскарження фізична особа - підприємець ОСОБА_2 вказував на те, що відповідач не був присутнім під час розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи №904/7533/13 і лише після відкриття виконавчого провадження 03.04.2014р. звернувся до господарського суду для ознайомлення із матеріалами справи, після ознайомлення із якими довідався про ухвалення судом оскаржуваного ним рішення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.05.2014р. у складі суддів: головуючий суддя (доповідач) - Подобєд І.М., судді Іванов О.Г. та БерезкінаО.В. була визнана поважною причина пропуску строку подання апеляційної скарги, клопотання відповідача задоволено, відновлено відповідачу строк подання апеляційної скарги, яку прийнято до провадження судом апеляційної інстанції.

Розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І. від 13.06.2014р., у зв'язку з перебуванням суддів Іванова О.Г. та Березкіної О.В. у відпустці апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2013р. у справі №904/7533/13 передана до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді: Дармін М.О., Кузнецова І.Л.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2014р. у зв'язку із зайнятістю судді Дарміна М.О. в судових засіданнях, призначених у складі постійно діючої колегії суддів, визначеної наказом голови суду №24 від 17.06.2014р., та відпусткою судді Кузнецової І.Л., на підставі розпорядження голови суду Євстигнеєва О.С. від 08.07.2014р., яким для розгляду справи №904/7533/13 було визначено колегію суддів у складі: головучий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді Величко Н.Л., Іванов О.Г., справу прийнято до провадження у складі цієї колегії суддів.

В матеріалах справи міститься клопотання відповідача від 13.06.2014р. про перенесення розгляду справи, яке свідчить про обізнаність відповідача про прийняття до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом його апеляційної скарги. Це клопотання було розглянуто та задоволено судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 16.06.2014р., а розгляд справи відкладено в судовому засідання на 09.07.2014р. о 12:00 год.

В судове засідання 09.07.2014р. відповідач та його уповноважений представник не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. В матеріалах судової справи наявне рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про надіслання судом на адресу відповідача ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2014р. про відкладення розгляду справи у даній справі на 09.07.2014р., яке було повернуто суду підприємством поштового зв'язку без вручення адресату після закінчення строку зберігання.

За змістом положень ст.ст. 64 та 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається, зокрема, сторонам, які брали участь у судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення за повідомленою нею господарському суду поштовою адресою, а у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб -підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами і доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача, щодо якого вжито заходів про належне повідомлення про час і місце розгляду справи за адресою його місця проживання та реєстрації підприємницької діяльності.

В судовому засіданні 09.07.2014р. представник позивача заперечував на задоволенні апеляційної скарги відповідача з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, а також застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено із матеріалів справи, 23.10.2008р. між Акціонерним комерційним банком "НОВИЙ" («Кредитор») та відповідачем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 («Позичальник») був укладений Кредитний Договір №3521408/01, відповідно до умов якого Кредитор зобов'язався надати Позичальнику Кредит в сумі 50000,00 грн., шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку строком з 23.10.2008р. по 22.10.2010р. з щомісячною сплатою 18% річних та комісією за кредитне обслуговування в розмірі 0,5 % від суми кредиту вказаній у п.1.1. кредитного договору.

Як правильно встановив місцевий господарський, факт отримання грошових коштів відповідачем підтверджується наявним в матеріалах судової справи розпорядженням АКБ "НОВИЙ" від 23.10.2008р. про видачу підприємцю ОСОБА_2 для ведення фінансово-господарської діяльності (поповнення обігових коштів) кредиту у розмірі 50000,00 грн., які були зараховані на його позичковий рахунок НОМЕР_1, та відповідними банківськими виписками з особових рахунків за період з 23.10.2008р. по 19.09.2013р., відкритих на ім'я ОСОБА_2 в АКБ "НОВИЙ" для обслуговування зазначеного кредитного договору.

З огляду на такі обставини колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача щодо необґрунтованості висновку суду першої інстанції, який нібито було прийнято без посилання на належні докази, про надання відповідачу зазначеної суми кредитних коштів.

19.10.2009р. було здійснено державну реєстрацію зміни найменування юридичної особи АКБ "Новий", який з цього часу став йменуватися Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "НОВИЙ". Таким чином, позивач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "НОВИЙ" стало стороною за вказаним кредитним договором №3521408/01 від 23.10.2008р., що був укладений із відповідачем у даній справі.

Відповідно до п. 1.1 Договору, позичальник зобов'язаний здійснювати погашення кредиту у відповідності до встановленого графіку.

У відповідності до п.1.3 Договору, оплата відсотків за користування кредитними коштами, а також комісією за кредитне обслуговування у розмірі 0,5 % від суми кредиту, вказаних у п. 1.1 договору кредиту здійснюється щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця.

01.11.2011р. відповідач звернувся до позивача із заявою, в якій просив у зв'язку з важким фінансовим станом розглянути питання про скасування щомісячної комісії по кредитному договору № 3521408/01 від 23.10.2008р.

25.11.2011р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до кредитного договору № 3521408/01 від 23.10.2008р., якою внесені зміни до кредитного договору №3521408/01 від 23.10.2008р. та скасовано подальше нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту - з моменту підписання цієї додаткової угоди.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Як правильно встановив та зазначив у своєму судовому рішенні місцевий господарський суд, що підтверджено наявними в матеріалах справи розрахунком позивача заборгованості відповідача та відповідними банківськими виписками з особових рахунків за період з 23.10.2008р. по 19.09.2013р., відкритих на ім'я ОСОБА_2 в АКБ "Новий" для обслуговування зазначеного кредитного договору: в період з 18.11.2008р. по 21.12.2012р. відповідач здійснив погашення кредиту в розмірі 24787,14 грн. і станом на 19.09.2013р. заборгованість по простроченому кредиту становить 25212,86 грн.; в період з 23.10.2008р. по 18.09.2013р. відповідач здійснив погашення відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 27267,62 грн. і заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті відсотків за період, починаючи з 23.10.2008р. по 18.09.2013р., становить 7705,57 грн.

Частини 1 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України також встановлюють положення, за якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом тощо.

За встановлених вище обставин, відповідно до положень наведеного вище законодавства, яке було застосовано місцевим господарським судом, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає вірним висновок суду першої інстанції, що всупереч вимогам зазначеного кредитного договору, відповідач сплату відсотків за користування кредитними коштами та оплату комісії за кредитне обслуговування належним чином не здійснив.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору в частині здійснення оплати відсотків за кредитне обслуговування у відповідності до п.5.5. кредитного договору, позивачем була нарахована відповідачу пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 365,59 грн.

Таким чином, станом на 19.09.2013р. розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором №3521408/01 від 23.10.2008р. складає 33284,02 грн., з яких: 25212,86 грн. - прострочений кредит; 7705,57 грн. - прострочені відсотки; 365,59 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.

Також, як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач звертався до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості (вимога від 21.09.2009р. за вих. №30.5.400), але оскільки сума заборгованості відповідачем сплачена не була, це стало приводом для звернення позивача на захист своїх майнових інтересів із позовом, який є предметом розгляду у даній судовій справі.

Відповідач зі своєї сторони доказів добровільної сплати зазначеної заборгованості ані суду першої інстанції, ані під час розгляду судом апеляційної інстанції його апеляційної скарги до матеріалів справи не надав.

Як встановлює ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

Відповідно до ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд у відповідності до положень норм процесуального права (ст.ст. 4-3, 32-34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України) в повному обсязі з'ясував суттєві для даного спору обставини справи, надав спірним обставинам правильну правову оцінку, а тому погоджується, як обґрунтованим, із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі із посиланням на те, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Отже, доводи позивача про незаконність прийнятого судового рішення слід визнати необґрунтованими, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення має бути залишено без змін.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2013р. у справі №904/7533/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 10.07.2014р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов