Ухвала суду № 39692019, 08.07.2014, Апеляційний суд Харківської області

Провадження : 22ц/790/4239/14 Головуючий 1-ї інстанції - Пілюгіна О.М.

Справа № 2-2034/2552/2012 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : відшкодування шкоди.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Кукліної Н.О., Черкасова В.В.

при секретарі - Ткаченко Г.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в розмірі 53 000 грн. та 47 113 грн. відповідно, посилаючись на те, що вони є співвласниками по ? частині житлового будинку АДРЕСА_1 Харківської області.

У січні 2011 року ОСОБА_5, син відповідачів, проник до належного їм будинку за вказаною адресою та здійснив його підпал, у зв'язку з чим було порушено кримінальну справу. Відповідно до акту стаціонарної судово-психіатричної експертизи у ОСОБА_5 виявлено ознаки хронічного психічного захворювання у формі помірної розумової відсталості з поведінковими порушеннями, при якому він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Під час розгляду кримінальної справи було проведено комплексну судову будівельно-технічну та товарознавчу експертизу, відповідно до висновку якої розмір матеріальної шкоди в результаті пожежі житлового будинку складає 94 210 грн. та розмір матеріальної шкоди, спричиненої в результаті знищення та пошкодження матеріальних цінностей (майна) - 5 894 грн.

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 13 листопада 2013 року провадження по справі у відношенні ОСОБА_5 про застосування примусових заходів медичного характеру в частині обвинувачення у вчиненні суспільно небезпечного діяння, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 270 КК України, закрито за відсутністю в діяннях останнього складу злочину.

Оскільки батьки ОСОБА_5 знали про його психічний розлад, проживали разом з ним та не прийняли міри щодо попередження спричинення їх сином матеріальної шкоди, позивачі звернулись до суду із зазначеним позовом.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 53 000 грн.; на користь ОСОБА_4 суму відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 47 113 грн., а також на користь держави суму судового збору в розмірі 243,60 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати заочне рішення та ухвалити нове рішення про відшкодування шкоди частково, застосувавши до спірних правовідносин ч.1 ст.1186 ЦК України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір по суті заявлених позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимог, районний суд повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази і надав їм належну правову оцінку в судовому рішенні.

За приписами ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що син відповідачів ОСОБА_5 скоїв пожежу у житловому будинку, належному позивачам на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1. Загальна сума спричиненої шкоди становить 100 113 грн. Вказана обставина встановлена постановою Харківського районного суду Харківської області від 13 листопада 2013 року, а тому відповідно ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню (а.с.63-65).

Судом також встановлено та підтверджено матеріалами кримінальної справи про те, що ОСОБА_5 є сином відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які добре знали про психічне захворювання свого сина. Вказана обставина ними також не заперечується.

Під час розгляду кримінальної справи було встановлено та підтверджено актом стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 42 від 15 квітня 2011 року про те, що ОСОБА_5 виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у формі помірної розумової відсталості та за своїм психічним станом на час скоєння пожежі не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом (а.с.20-25).

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Пунктом третім частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України. В результаті неправомірних дій сина відповідачів позивачам була спричинена матеріальна шкода у сумі 100 113 грн., тому суд вважає що позивачі мають право на відшкодування майнової шкоди, яка визначена під час розгляду кримінальної справи.

Посилання апелянтів на те, що їх син проживає окремо від них спростовується матеріалами справи, із яких вбачається, що відповідачі та їх син ОСОБА_5 зареєстровані за однією адресою (а.с.9-10, 103,115).

Та обставина, що ОСОБА_5, як вказують відповідачі, фактично проживає за адресою своєї бабусі АДРЕСА_2, правового значення не має.

При вирішенні спору в межах заявлених позивачем вимог та ухваленні рішення суд першої інстанції виходив відповідно до ст.ст. 10,11,60, 212,213 ЦПК України із повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегією суддів не встановлено таких порушень норм процесуального та матеріального права, які могли стати підставою відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України для перегляду рішення суду першої інстанції та ухваленні нового про задоволення позову.

Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає, що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308, 313, 317, 319, 323, 324324 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: