Постанова № 39688131, 01.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6219/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішення відповідача, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2012 року №0000792260.

Постановою Окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення та порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом та свідчать матеріали справи, відповідачем у період із 23 по 26 жовтня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 26 жовтня 2012 року складено акт № 3841/22-621-21129873 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах із приватним підприємством "Хімінвест-2012" за період із 01 по 29 лютого 2012 року (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем занижено ПДВ за лютий 2012 року у розмірі 87500,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки, 09 листопада 2012 року відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2012 року №0000792260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 87500,00 грн. за основним платежем та у розмірі 21875,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржуване рішення залишено без змін.

Однак, вважаючи спірне рішення відповідача протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Як з'ясовано у ході перевірки та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, у перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ПП "Хімінвест-2012".

Зокрема, 16 січня 2012 року між позивачем та ПП "Хімінвест-2012" укладено договір № SBK 16-01-О про надання послуг, за умовами якого ПП "Хімінвест-2012" зобов'язалось за завданням позивача надавати за плату послуги з прибирання і вивезення промислових відходів з виробничого корпусу позивача, а позивач - оплачувати надані йому послуги.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, в матеріалах справи містяться копії актів приймання-передачі наданих послуг від 21 лютого 2012 року № 2, податкових накладних від 21 лютого 2013 року № 103, № 470 та № 471 (згідно з положеннями ПК України, не підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних), а також платіжних доручень від 21 лютого 2012 року №284.

18 січня 2012 року між позивачем та ПП "Хімінвест-2012" укладено договір підряду № SBK/18-01-Р, за умовами якого ПП "Хімінвест-2012" зобов'язалось виконати власними та залученими силами комплекс робіт по відновленню пічних вагонеток на об'єкті, а позивач - прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, в матеріалах справи містяться копії актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року б/д та б/н, договірних цін на ремонт вагонеток, локальних кошторисів на ремонт вагонеток, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, податкових накладних від 21 лютого 2012 року № 105, № 474 та № 475, від 23 лютого 2012 року № 106 (відповідно до положень ПК України, не підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних), а також платіжних доручень від 21 лютого 2012 року № 285, від 23 лютого 2012 року № 310 та від 29 лютого 2012 року № 2279.

Крім того, 08 лютого 2012 року між позивачем та ПП "Хімінвест-2012" укладено договір підряду № SBK/08-02-О, за умовами якого ПП "Хімінвест-2012" зобов'язалось виконати власними та залученими силами комплекс робіт по зачищенню та фарбуванню труби на об'єкті, а позивач - прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, в матеріалах справи містяться копії актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року б/д та б/н, договірних цін на ремонт, локальних кошторисів на ремонт труби, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, податкових накладних від 21 лютого 2013 року № 104, № 472, № 473 (згідно з положеннями ПК України, не підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних), а також платіжних доручень від 21 лютого 2012 року № 283.

Водночас суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначив, що будь-яких інших доказів на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ПП "Хімінвест-2012", зокрема, банківських виписок по рахунку позивача, які б підтвердили рух коштів на такому рахунку, а також доказів, які б підтвердили факт транспортування та подальшого зберігання промислових відходів, представником позивача до суду не надано.

Водночас колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься копії довідки «Обороты счета 631 за Февраль 2012 года», відповідно до якої вбачається, що позивачем проведено оплату товарів послуг наданих ПП «Хімінвест-2012» за вищеназваними договорами., довідки «Обороты счета 92 за 1 квартал 2012 года» згідно якої убачається рух коштів, «Отчета по проводкам за 1 квартал». Крім того, позивачем до апеляційної скарги долучено копії виписок АТ «ОТП Банк» з особового рахунку позивача від 22.02.2012 року, 20.02.2012 року, згідно яких убачається, що позивачем здійснено перерахунки коштів, зокрема на рахунок ПП «Хімінвест-2012».

Таким чином, колегією суддів встановлено, факт виконання умов за зазначеним договором та оплати його вартості, що підтверджується документально. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених договорів, актів приймання виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, випискою з банку, а відтак зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Водночас відмовляючи у задоволені позовних вимог та обґрунтовуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у ході перевірки ПП "Хімінвест-2012", результати якої оформлені актом від 10 жовтня 2012 року № 786/22-06/37310596, виявлено, що у вказаного підприємства відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань за укладеними договорами, а також відсутність фактичних дій, направлених на виконання прийнятих на себе зобов'язань за такими договорами, що, у свою чергу, свідчить про відсутність мети настання реальних наслідків здійснення господарської діяльності. У зв'язку з викладеним, податковий кредит, задекларований контрагентами (покупцями) ПП "Хімінвест-2012" за його рахунок, сформований неправомірно, а тому підлягає зменшенню.

Проте, колегія суддів зазначає, що контрагент позивача ПП "Хімінвест-2012", на момент проведення операцій із позивачем мав право на виписку податкових накладних, а свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість було чинним.

Отже, на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредиту по операціям з ПП "Хімінвест-2012", які були предметом перевірки.

Твердження відповідача про те, що діяльність ПП "Хімінвест-2012" має фіктивний характер колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки в ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди або укладання фіктивних договорів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій на підставі вказаних вище договорів.

За таких обставин, судова колегія вважає, що зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, чинним, станом на час виникнення спірних правовідносин, законодавством не передбачено обов'язок платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Зазначена позиція судової колегії узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтування правомірності прийнятих податкових санкцій, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою позов Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішення відповідача, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2012 року №0000792260.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.