Постанова № 39681964, 01.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7629/13-а

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року відмовлено в задоволені позову про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 09.10.2013 року №0006201710 та №0006211710.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо правомірності оскаржуваних рішень податкового органу, так як позивачем проведено реальні господарські операції з ТОВ "Перша міська будівельна компанія" у грудні 2010 року, що надає право позивачу віднести суми за договором до складу своїх валових витрат по податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з ПДВ, а тому податковим органом неправомірно прийнято оскаржувані рішення та застосовано штрафні санкції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 25.04.2013 року по 16.05.2013 року, податковим органом проведено планову документальну перевірку позивача, з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, про що складено акт №3159/17-1/НОМЕР_1 від 29.05.2013 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість» та ст.ст.203, 215 ЦК України.

Порушення полягає у тому, що у вказаний період позивачем укладено нікчемні (безтоварні) угоди з ТОВ "Перша міська будівельна компанія", оскільки позивачем не підтверджено належними документами товарність проведених операцій.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.10.2013 року №0006201710 та №0006211710, якими збільшено позивачу грошове зобов'язання, з урахуванням штрафних санкцій, з податку на доходи фізичних осіб та з ПДВ, на 185686 грн. та на 236667 грн., відповідно.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог, з яким не погоджується судова колегія з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість» - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2. ст.7 цього ж закону - податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Виписка податкової накладної та її включення до реєстру повинні відбуватися одночасно. Податкова накладна, виписана та не включена до реєстру на дату її виписки, не може вважатися оформленою відповідно до «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових неладних», затвердженого Наказом ДПА України № 244 від 30.06.2005 року.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 вищевказаного закону - податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з доходів громадян» - оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Пунктом 7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього ж Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати виключно на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб та ПДВ за грудень 2010 року, на суму 185686 грн. та 236667 грн. відповідно.

На формування розміру вказаних податків вплинули господарські операції позивача з ТОВ "Перша міська будівельна компанія" щодо здійснення робіт по переобладнанню пасажирського автобуса, які здійснено на підставі договору №3/12 від 01.12.2010 року.

На підтвердження товарності проведених операцій судом зібрано наступні документи: копія договору із додатками (а.с.19 - 21), наряд - замовлення (а.с.22), акт здачі \ прийняття робіт (а.с.23), рахунок-фактура (а.с.24-25), видаткова накладна, якою підтверджено факт передачі матеріалів для здійснення робіт по переобладнанню (а.с.26), податкова накладна (а.с.27 - 28), платіжні документи (а.с.29), докази використання у своїй подальшій господарській діяльності (а.с.37 - 45, 61).

Судовою колегією досліджено дані документи та встановлено, що між позивачем та Виконавчим комітетом Єнакіївської міської ради укладено договір про закупівлю товару за державні кошти, а саме автобусу марки "KING LONG XMQ6126Y" із відповідним обладнанням. На виконання умов вказаного договору позивачем ввезено на територію України даний автобус та для встановлення на нього необхідного обладнання укладено договір з ТОВ "Перша міська будівельна компанія" щодо встановлення автоматичної системи вогнегасіння, гідропідсилювача керма, стеклопакетів, кондиціонерів, вентиляції тощо.

З наданих позивачем документів вбачається товарність проведеної операції з даним контрагентом, а саме розкрито її сутність та зміст, перелік конкретних робіт, передачу необхідного для встановлення обладнання, оплату послуг та подальшу поставку автобуса замовнику.

Враховуючи вищевикладене судова колегія приходить до висновку, що позивачем підтверджено право на віднесення сум за даним договором до складу своїх витрат та податкового кредиту, тобто розмір податку за даними операціями визначено ним вірно, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з посиланнями відповідача, що відсутність у контрагента позивача необхідної матеріально - технічної бази є підставою для визнання нікчемними проведених господарських операцій, оскільки позивачем добросовісно придбано послуги у вищевказаної юридичної особи, а якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Такої правової позиції додержується й Верховний Суд України у постанові від 09.09.2008 року, по справі №21-500во08, від 01.06.2010 року, по справі №21-573во10 та від 31.01.2011 року, по справі №21-47а10.

Оскільки рішення у справі прийнято на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то апеляційний суд присуджує відшкодування судових витрат (судовий збір за подання позову та апеляційної скарги) з Державного бюджету України, на підставі ч.1 ст.94 КАС України.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи, а тому це є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 09 жовтня 2013 року: №0006201710 про нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податку на додану вартість, у розмірі 236667 гривень, і застосування штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 59166,75 гривень, та №0006211710 про нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, у розмірі 185686 гривень.

Повернути з Державного бюджету України, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, сплачений судовий збір за подання позову та апеляційної скарги, у загальному розмірі 4588 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло