Рішення № 39678764, 03.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10110/14 03.07.14За позовом Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Полтавській області

до 1) Моторного (транспортного) страхового бюро України

2) публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

Треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1

фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про стягнення страхового відшкодування в сумі 25 621,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Канарчук О.В. (дов. № 431 від 06.06.2014)

Від відповідача 1 не прибули

Від відповідача 2 не прибули

Від третіх осіб 1,2 не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини в Полтавській області (надалі - страховик, позивач) звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України(надалі - відповідач-1) та до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (надалі - відповідач-2) про стягнення страхового відшкодування в сумі 25 621,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст.ст 1172, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст..ст 28, 29 Закону України «Про страхування» та ст..ст.22, 35-37, 41 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.05.2014 порушено провадження у справі №910/10110/14 та призначено до розгляду на 17.06.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 17.06.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представники відповідачів, третіх осіб в судове засідання 17.06.2014 не з'явилися, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені.

Розгляд справи відкладено на 03.07.2014.

Представник позивача в судове засідання 03.07.2014 з'явився, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів та третіх осіб не з'явився в судове засідання 03.07.2014, причин неявки не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвала суду від 17.06.2014 отримана відповідачем-1 23.06.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 02002 3164589 5 (в матеріалах справи).

Ухвала суду від 17.06.2014 отримана відповідачем-2 23.06.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 01133 1802550 8 (в матеріалах справи).

Ухвала суду від 17.06.2014 отримана третьою особою-1 22.06.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 18021 0376110 0 (в матеріалах справи).

Ухвала суду від 17.06.2014 отримана відповідачем-1 24.06.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 20709 0006041 0 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі та треті особи повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі та треті особи були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2011 на 68км. автодороги М-22 Полтава-Олександрія сталася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були водій автомобіля MAN державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2, працюючий водієм у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, та водій належного Регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини в Полтавській області автомобіля «Lifan-520» державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_5

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача «Lifan-520» державний номер НОМЕР_2отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою Кобеляцької ОР ДПС ДАІ України в Полтавській області. Відповідно до висновку експертного дослідження ФОП ОСОБА_6 №190/12/ПО

матеріальна шкода, завданої пошкодженням автомобіля «Lifan-520» державний номер НОМЕР_2, становить 25 621 грн. 27 коп. з ПДВ.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13.01.2012 та Постановою апеляційного суду Черкаської області від 01.02.2012 винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди визнаний водій ОСОБА_2 На час вчинення даного правопорушення водій гр.ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 (третя особа на стороні відповідачів)

При огляді місця ДТП водієм ОСОБА_2 пред'явлений працівникам ДАІ страховий поліс АА/1639043 від 11.02.2011 зі строком дії один рік, виданий Полтавською філією страхової компанії «Універсальна» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальником якого значиться ОСОБА_1, а забезпеченим транспортним засобом-автомобіль MAN державний номер НОМЕР_1 з місцем реєстрації в м. Черкаси.

Заява Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Полтавській області про виплату страхового відшкодування на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/1639043 від 11.02.2011 СК «Універсальна» залишена без задоволення на тій підставі, що страхова премія за цим полісом на розрахунковий рахунок Страховика не надходила, а відтак на дату настання ДПТ поліс не був чинним. Крім того, зазначений поліс вважається втраченим, в зв'язку з чим Страховиком було розміщено повідомлення в газеті про визнання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1639043 від 11.02.2011 недійсним.

При цьому залишено без уваги і не надано роз'яснень щодо наявності в розділі 7 страхового полісу № АА/1639043 запису про оплату страхової премії страхувальником ОСОБА_1 у розмірі 581 грн. 53 коп., здійсненої о 19:00 год. 10.02.2011, на якій підставі зроблений цей запис, не повідомлено, в якій газеті розміщено повідомлення про визнання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АА/1639043 від 11.02.2011 не дійсним, тощо.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача-2 страхового відшкодування у зв'язку з наступним:

Відповідно до ст..ст 1166, 1172 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їх працівником під час виконання ним своїх трудових (службових обов»язків).

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від вини відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В свою чергу ст.1188 ЦК України уточнює, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З огляду на дані норми законодавства та встановлені судом обставини справи суд приходить до висновку про настання цивільно-правової відповідальності ФОП ОСОБА_1

Позивач наголошує і матеріалами справи підтверджено, що між відповідачем-2 з ОСОБА_1 по справі було укладено угоду страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, доказом чого є поліс АА 1639043, який чинний на період з 11.02.2011 по 10.02.2012.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"; надалі - "Закон").

Пункт 1.8 статті 1 Закону визначає, що страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Статті 979 ЦК України та 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до п. 35.1 ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Статгею 37 Закону закріплено перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), а саме: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої сгатгею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо- транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди; одержання страхувальником повного відшкодування шкоди за договором майнового страхування від особи, яка її завдала.

У відповідності до ст. 1, 6, 22, 35, ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів":

страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору. Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Згідно ст. 18 ЗУ "Про страхування", договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Статтею 10 цього ж Закону визначено, що страховим платежем (а це і страховий внесок, страхова премія) є плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Розмір страхового і строки його сплати віднесені ст..982 ЦК України до істотних умов договору страхування.

З листування між позивачем та Страховою компанією "Універсальна" вбачається, що остання відмовила позивачу, як потерпілій особі, у виплаті страхового відшкодування з причин того, що поліс третьої особи-1 обліковується у страхувальника як втрачений. Крім того, відповідач-2 вважає себе вільним від зобов'язання по відшкодуванню шкоди з мотивів, що поліс взагалі не набув чинності, оскільки по ньому не було здійснено жодного страхового платежу, а тому він не діяв на момент скоєння ДТП.

Суд вважає, що втрата полісу страховою компанією не є безумовною підставою для несплати страхового відшкодування, оскільки таке не передбачено чинним законодавством.

Однак слід звернути увагу на те, що ст. 37 Закону не відносить втрату полісу до підстав відмови у виплаті страхового відшкодування. Так само не відносять норми ст.ст. 28, 29 Закону України "Про страхування" факт втрати поліса до підстав недійсності договору страхування. Зазначене свідчить про безпідставність відмови ПАТ СК "Універсальна" у виплаті страхового відшкодування з підстав, викладених в листі вих. № 592/09-207 від 13.04.2012.

Доказів про те, що існує рішення суду про недійсність полісу третьої особи-1, представник відповідача-2 суду не надав.

Переконливих доказів того, що поліс на третьої особи-1 від імені відповідача-2 було складено іншою особою, а не страховою компанією, сторонами у справу не подано.

Таким чином доказів недійсності полісу із матеріалів справи суд не вбачає.

Позицію відповідача-2 про те, що за полісом третьою особою-1 не було сплачено страхового платежу і тому з цієї підстави поліс є не чинним і не породжує для страхової компанії жодних обов'язків суд також відхиляє, виходячи з такого:

Поліс третій особі-1 було видано на підставі Розпорядження Держфінпослуг від 01.07.2010 № 530 "Про затвердження зразка типового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яке втратило чинність лише за Розпорядженням Держфінпослуг від 29.08.2011 № 558. Згідно п. 3. Розпорядження № 558, виготовлені бланки полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 01.07.2010 № 530 "Про затвердження зразка типового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", можуть використовуватись до 19.09.2012.

Виходячи із ксерокопій першого аркушу полісу та бланку полісу, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 01.07.2010 № 530 судом встановлено, що страхова компанія "Універсальна" застрахувала відповідальність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в такому розмірі (на одного потерпілого) :

шкода життю і здоров'ю - 100 000,00 грн.

шкода майну - 50 000,00 грн.

франшиза - 510,00 грн.

Забезпечений транспортний засіб - автомобіль MAN державний номер НОМЕР_1.

Чинне законодавство не забороняє використовувати належне на праві особистої власності фізичної особи майно у підприємницькій діяльності, а тому відповідальність третьої особи-1 у даній справі як суб'єкта підприємницької діяльності є правомірною.

Розділ 7 тексту полісу містить відомості про те, що з боку першого відповідача на користь страхової компанії було сплачено страхову премію у розмірі 581,53 грн. 10.02.2011 о 19.00 год.

Для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідач-2 послався на п. 8 страхового полісу Примітки про те, що "поліс набуває чинності з моменту внесення страхового платежу в повному розмірі на розрахунковий рахунок страховика" - штамп із таким текстом проставлено в графі даного розділу.

У відповідності до ч. 4 ст. 18 ЗУ "Про страхування" дійсно передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Суд вважає, що записи про суми коштів у розділі 8 Примітки свідчать не про встановлення більшої суми платежу, яку не сплатив перший відповідач, а про методику розрахунку страхової премії:

Так, було визначено, що за поліс третя особа-1 мала б заплатити 612,14 грн., але при застосуванні певних коефіцієнтів ця сума зменшилася на 30,61 грн. і склала лише 581,53 грн. (612,14-30,61).

З підстав викладеного, згідно чинного законодавства, слід тлумачити, що 10.02.2011 о 19.00 год. третя особа-1 на користь відповідача-2 повністю сплатила страхову премію, яка є страховим платежем в розмірі 581,53 грн. і його поліс набрав чинності. Станом на час скоєння ДТП 30.11.2011 страховий поліс діяв (його строк закінчується лише 10.02.2012).

Суд також враховує, що третя особа-1 заявила у своїх письмових поясненнях суду про те, що вона страховий платіж насправді сплатила, а тому відповідач-2, на думку третьої особи-1, зобов'язаний сплатити страхове відшкодування.

З цих підстав суд вважає, що на момент скоєння ДТП за участі автомобілів позивача та відповідача-2 страховий поліс третьої особи-1 був чинним і страховик ПАТ "Страхова компанія Універсальна" повинна сплатити на користь позивача по справі суму шкоди, завдану автомобілю позивача.

Отже, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 ст.12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи визначені полісом № АА/1639043 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі, що складає 25 111,00 грн. (25 621,00-510,00 грн. франшизи за полісом).

З матеріалів справи слідує, що позивач з метою отримання коштів від відповідача звернувся до останнього із заявою від 06.02.2014 про виплату страхового відшкодування. Дана заява із доданими до неї документами, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь позивача. Проте відповідач на момент падання позову платежу не здійснив.

Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Проте, відповідач після отримання вищезазначеної претензії у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк суми страхового відшкодування на користь позивача не виплатив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача в частині стягнення з відповідача-2 страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, а отже позов підлягає задоволенню частково.Крім того, в силу ст..34 Закону правомірною є вимога позивача про стягнення 600,00 грн. з ПАТ СК «Універсальна» на відшкодування вартості проведеної експертизи, цю вимогу суд також задовольняє.

Щодо стягнення суми франшизи в розмірі 510,00 грн., то суд зазначає, що згідно п. 36.6 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (Закон "Про страхування" від 07.03.1996 N 85/96-ВР та Правила добровільного страхування транспортних засобів /КАСКО/ від 25.03.1997 N 19-1), про що прямо вказано і у полісі.

Як свідчать матеріали справи, водій-винуватець ДТП, на момент зіткнення був у трудових відносинах із третьою особою-2.

У відповідності до положень ст. 1172,1187 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі викладеного, позивач має право на примусове стягнення з третьої особи-1 510,00 грн. коштів, які не можуть ввійти до страхового відшкодування позивачу з боку страховика, проте позивач таких вимог до третьої особи-1 не заявив, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення суми франшизи з відповідачів, що в свою чергу звільняє також і відповідача-1 - Моторне (транспортне) страхове бюро України від обов'язку відшкодовувати позивачу цю частину завданої шкоди.

Окрім цього в силу ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає, що рішенням ГС Черкаської області від 06.07.2012 по справі № 16/5026/753/2012, сторони в якій є тими ж, що і сторони в даній справі, крім особи на користь якої стягується страхове відшкодування, оскільки винуватець ДТП завдав пошкоджень двом автомобілям, встановлено, що публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" є особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду заподіяну внаслідок ДТП, що сталось 30.11.2011 на 68км. автодороги М-22 Полтава-Олександрія, що завдана винною особою - водієм гр.ОСОБА_2, який перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1, який в свою чергу застрахований ПАТ "Страхова компанія "Універсальна".

Вказане рішення ГС Черкаської області від 06.07.2012 по справі № 16/5026/753/2012 залишене без змін, в частині стягнення з публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" страхового відшкодування, постановою ВГСУ від 12.11.2012 по справі № 16/5026/753/2012.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача-2 пропорційно задоволеним вимогам..

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити Регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини в Полтавській області у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України майнової шкоди у розмірі 25 621,00 грн.

2. Позов Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Полтавській області про стягнення з публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" майнової шкоди у розмірі 25 621,00 грн. задовольнити частково.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01133, м. Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, буд. 9, код ЄДРПОУ 20113829) на користь Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини в Полтавській області (38751, Полтавська обл., с. Горбанівка, вул. Миру, буд. 2, код ЄДРПОУ 00703173) суму страхового відшкодування у розмірі 25 111 (двадцять п'ять тисяч сто одинадцять) грн. 00 коп., витрати на проведення експертизи збитків в сумі 600 (шістсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 790(одна тисяча сімсот дев'яносто) грн. 46 коп.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л. Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 08.07.2014