Ухвала суду № 39676992, 08.07.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3126/14 Головуючий у 1 інстанції: Яркіна С.В.

Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 08» липня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кримської О.М.,

суддів: Дашковської А.В.,

Подліянової Г.С.,

при секретарі: Мельнику З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 03 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» про стягнення одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, який протягом розгляду справи уточнив, до ПАТ «Запоріжкокс».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 28 січня 1992 року до 16 травня 2013 року, тобто більше 20 років, працював на ПАТ «Запоріжкокс». 16 травня 2013 року був звільнений.

Відповідно до змісту колективної угоди ПАТ «Запоріжкокс» працівникам підприємства при виходу на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога, розмір якої визначається в залежності від стажу роботи на підприємстві, а саме: при стажі від 7,5 до 15 років - в розмірі середньомісячної зарплати; при стажі від 15 до 20 років - в розмірі двохмісячної середньомісячної зарплати; при стажі від 20 років і більше - в розмірі трьохмісячної середньомісячної зарплати.

Проте відповідачем не вжито заходів щодо нарахування та виплати йому одноразової матеріальної допомоги в розмірі трьохмісячної середньої заробітної плати, передбаченої умовами колективного договору.

Згідно з довідкою ПАТ «Запоріжкокс» від 25 грудня 2013 року № 26/720 розмір його заробітної плати в березні 2013 року складав 3494,31 грн., а в квітні - 4512,71 грн. Таким чином, середньомісячна заробітна плата за останні 2 місяці роботи складає (3494,31 +4512,71)/2 = 4003,51 грн.

У зв'язку із зазначеним, вважає, що з відповідача на його користь необхідно стягнути 12010,53 грн., що дорівнює трьом середньомісячним заробітним платам.

Просив стягнути з ПАТ «Запоріжкокс» на його користь 12010,53 грн. в якості одноразової матеріальної допомоги, що підлягає виплаті при виході на пенсію, без урахування податків та обов'язкових платежів.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 03 червня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Запоріжкокс» на користь ОСОБА_3 12010,53 грн. в якості одноразової матеріальної допомоги, що підлягає виплаті позивачу при виході на пенсію без урахування податків та обов'язкових платежів. Стягнуто з ПАТ «Запоріжкокс» на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Запоріжкокс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першоі інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 28.01.1992 р. по 16.05.2013 р., тобто більше 20 років, працював слюсарем - ремонтником Запорізького коксохімічного заводу, правонаступником якого є ПАТ «Запоріжкокс» (а.с.4-5).

Згідно наказу № 93 ОСОБА_3 звільнений з ПАТ «Запоріжкокс» 16.05.2013 р. у зв'язку з виходом на пенсію за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України (а.с.5).

Пунктом 5.4 розділу V Соціальні гарантії колективу Колективного договору ПАТ «Запоріжкокс» на 2011-2012 роки передбачений обов'язок адміністрації виплачувати працівникам підприємства у зв'язку із виходом на пенсію одноразову допомогу, розмір якої визначається залежно від стажу роботи на підприємстві, а саме: при стажі від 20 років і більше - в розмірі трьох середньомісячних зарплат (а.с.51).

Додатком до Колективного договору є Положення про виплату одноразової матеріальної допомоги працівникам ПАТ «Запоріжкокс» при звільненні за власним бажанням, затверджене 30 вересня 2011 року, яке визначає порядок та розміри виплати одноразової допомоги (а.с.89-90).

Будь - яких обмежень, щодо позбавлення працівників одноразової виплати у зв'язку з виходом на пенсію Колективний договір та «Положення про виплату одноразової матеріальної допомоги працівникам ПАТ «Запоріжкокс» не містять (а.с. 25-26,32-33).

Статтею 10 КЗпП України передбачено, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст. 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та з інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013 р. № 8-рп/2013 по справі № 1-13/2013 роз'яснено: «В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат».

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» про стягнення одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію є обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи.

Для розрахунку розміру матеріальної допомоги, що підлягає стягненню позивачу, суд правомірно застосував положення Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 р. № 100», згідно з яким середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Враховуючи довідку ПАТ «Запоріжкокс» від 25.12.2013 р., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про розмір стягуваємої на користь позивача суми 12 010,53 грн., що дорівнює трьом середньомісячним заробітним платам, без урахування податків та обов'язкових платежів.

Суд правомірно не взяв до уваги посилання представника ПАТ «Запоріжкокс» на п.6.13.6. Колективного договору, як на підставу для позбавлення позивача одноразової допомоги, оскільки як вбачається зі змісту цього пункту, його положення є допоміжними заходами впливу на працюючих працівників, які скоїли прогул, тоді як, по-перше, ані п.6.4 Колективного договору, ані «Положення про виплату одноразової матеріальної допомоги працівникам ПАТ «Запоріжкокс» не містять будь - яких обмежень щодо позбавлення працівників одноразової виплати у зв'язку з виходом на пенсію, по-друге, матеріали справи не містять належних доказів щодо скоєння ОСОБА_4 прогулу, по-третє, трудовий договір з відповідачем розірваний за його власним бажанням, а не з підстав скоєння ним прогулу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності з огляду па положення ст.233 КЗпП України, ст.2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці», Рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 р. № 8-рп/2013 по справі № 1-13/2013.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

За таких обставин колегія вважає, що ухвалене в справі судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 03 червня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: