Ухвала суду № 39674415, 29.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2014 рокусправа № 808/1308/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 р.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енергомаш" до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся 04.02.2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень. Просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2012 року №0000632211 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток і застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 45212,50 грн. (за основним платежем 36170,00 грн. та надмірно застосованої штрафної (фінансової) санкції 9042,50 грн. та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012 року №0001402211 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 38317,00 грн. (за основним платежем 30925,00 грн. та надмірно застосованої штрафної (фінансової) санкції 7392,00 грн. Позов обґрунтований тим, що всі первинні документи, що підтверджують реальність операцій з контрагентами були надані податковому органу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013. даний позов задоволений. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що в судовому засіданні відповідачем не доведено обставин, що встановлені в акті перевірки, висновок податкового органу є помилковим що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями № 0000642211 від 25.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 49679,00 грн., та № 0000632211 від 25.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 49368,00 грн.

Не погодившись з даним рішенням суду представник відповідача (податкового органу) подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на відсутність факту реального вчинення господарських операцій з контрагентами.

В судове засідання учасники процесу не з'явились, про день та час судового засідання повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст.41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Науково-виробниче підприємство "Енергомаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року згідно призначеної перевірки в рамках кримінальної справи №991110, порушеної відносно ОСОБА_1 Перевіркою встановлені порушення статей ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в сумі 39 495грн.; порушено пп. 7.4.1, 7.7.1 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», та ст. 198, 200, 201 ПКУ, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на суму 40 062грн. За результатами перевірки складено акт від 10.09.2012 року № 061/2211/32787127. На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення: від 25.09.2012 року № 0000642211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 49679,00 грн., та від 25.09.2012 року № 0000632211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 49368,00 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Конституції України, Податкового кодексу України, ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також норми ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та ЗУ «Про податок на додану вартість», які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

В порядку ст. 198 (п.198.3) Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених ст.. 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язую з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пп. 139.1.9 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач сформував витрати та податковий кредит на підставі належно оформлених податкових і видаткових накладних за господарськими операціями з контрагентами ТОВ «Укрспецстройтранс» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податків від інших осіб, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських або виробничих можливостей. При цьому, питання віднесення певних сум до складу витрат чи податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Укрспецстройтранс» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладені договори у відповідності з нормами законодавства України. Надані первинні документи відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб), отже ці первинні документи є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції аналізуючи обставини справи та пункти 198.2, п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 ПКУ; та пункти 3.1 ст. 3, п. 5.1, 5.2. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.2.3, 7.4.5, ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», (що діяли на час виникнення спірних правовідносин) прийшов до правильного висновку, що позивач має право на відображення господарських операцій у податковому обліку. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів/послуг сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності / або подальшій реалізації.

В суді апеляційної інстанції знайшла підтвердження та обсьавина, що висновок податкового органу щодо неправомірності включення відповідних сум до податкового кредиту у зв'язку з нікчемністю правочинів, є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування; Податковим кодексом України встановлений вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація тощо), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту; Податковий кодекс не ставить права платника податку на віднесення до складу витрат та до податкового кредиту в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентом податкових зобов'язань, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що, в силу ст. 86.9 ПКУ, (в редакції, що діяла на час перевірки), якщо грошове зобов'язання розраховується органом податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом, або законом про оперативно-розшукову діяльність. Отже податковим органом передчасно винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енергомаш" до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна