Ухвала суду № 39674393, 12.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2014 рокусправа № 804/6073/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року по справі № 804/6073/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» до Нікопольської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» звернулося до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000302201 та № 0000312201 від 17.04.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2013 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 17.04.2013 року № 0000302201 та № 0000312201.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 12.03.2013 року по 18.03.2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Матадор".

За наслідками вищевказаної перевірки складно акт № 2912/221/37055591 від 25.03.2013 року, у якому відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.134.1 ст. 134, п.138.2 ст. 138, п.139.1.9 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток у суму 5 708,00 грн.; та п.198.3, 198.6 ст. 198, ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 4 963,00 грн.

Висновок відповідача ґрунтується на тому, що правочин, який укладено позивачем з ТОВ "Матадор" не спрямовано на настання правових наслідків, оскільки ТОВ "Матадор" не має трудових ресурсів, транспортних засобів необхідних для надання послуг з перевезення вантажу для позивача.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0000302201 від 17.04.2013 року на суму 5708,00 грн. та № 0000312201 від 17.04.2013 року на суму 7444,50 грн., в т.ч. і штрафні (фінансові) санкції 2481,50 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Як вбачається з метіралів справи, між позивачем та ТОВ "Матадор" укладено Договір про надання послуг перевезення вантажу № 220711 від 22.07.2011 року, у відповідності до умов якого ТОВ "Матадор" зобов'язувалось організувати перевезення вантажу позивачу власним транспортом або транспортом третьої сторони (на власних розсуд), а позивач зобов'язувався оплатити послуги.

На виконання вказаного договору сторонами складено акти виконаних робіт та товарно-транспортні накладні, у яких в якості автопідприємства вказано ТОВ "Матадор", автомобіль Daimler-Chrysler 313, державний номер АЕ 2990 СХ.

Відповідно до Договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом між ТОВ "Матадор" та ТОВ "Кафепродакшн" № 21/02 від 21.02.2011 року, у відповідності до умов якого ТОВ "Кафепродакшн" зобов'язувалось доставити автомобільним транспортом ввірений йому вантаж ТОВ "Матадор" до пункту призначення, а ТОВ "Матадор" зобов'язувалось оплатити надані послуги. Термін дії договору до 31.12.2011 року.

Транспортний засіб, який вказаний у всіх товарно-транспортних накладних, є Daimler-Chrysler 313, державний номер АЕ 2990 СХ.

Згідно з інформації отриманої з листа Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем МВС України від 08.07.2013 року № 45/3073 вбачається, що транспортний засіб Daimler-Chrysler 313, державний номер АЕ 2990 СХ, належав на праві власності ТОВ "Кафепродакшн" у період з 19.02.2011 року по 17.02.2012 року.

Факт перевезення товарно-матеріальних цінностей та взаємовідносин з ТОВ "Матадор" також підтверджується поясненнями ТОВ "Кофепродакшн" та водія.

На підтвердження вказаних господарських операцій ТОВ "Матадор" виписало позивачу податкові накладні, позивач розрахувався з ТОВ "Матадор" за надані послуги у повному обсязі, про що зазначено у акті № 2912/221/37055591 від 25.03.2013 року

Під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як вбачається з відомостей з офіційного сайту Державної податкової служби України свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Матадор" анульовано 25.12.2012 року, разом з тим на момент виписки податкових накладних, перелік яких знаходиться у матеріалах справи, ТОВ "Матадор" був платником ПДВ та вправі був виписувати податкові накладні.

З сайту інформаційно-ресурсного центру (www.irc.gov.ua ) ТОВ "Матадор" припинено як юридичну особу 23.01.2013 року, тобто на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ "Матадор" було юридичною особою.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо встановлення реальності господарської операції між позивачем та ТОВ "Матадор".

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п.14.1. ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення та реалізації вказаного вище договору транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом контрагент позивача ТОВ «Матадор» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Факт виконання обумовлених цим договором робіт підтверджений наведеними вище документами, виходячи із змісту яких вбачається, що вони в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаною вище особою у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Докази позбавлення контрагента позивача цивільної дієздатності, а також статусу платника податку на додану вартість на момент здійснення ними у відповідних податкових періодах господарських операцій в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані.

Вказаний вище договір між позивачем та ТОВ «Матадор» не містить ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з виконання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом ТОВ «Матадор» відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. За загальними правилами (ст.639 Цивільного кодексу України) договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Дії позивача та ТОВ «Матадор», вчинені на виконання умов договору транспортно-експедиційних послуг, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача, які б позбавляли позивача права на віднесення вартості товару до складу валових витрат, сум податку на додану вартість в ціні цього товару - до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Зазначення податковим органом про відсутність у контрагента позивача необхідних ресурсів, відсутність його за місцезнаходженням в даному випадку не впливають на реальність здійснених господарських операцій з виконання транспортно-експедиційних послуг.

Крім того, наведені податковим органом обставини щодо відсутності у ТОВ «Матадор» реальної можливості виконати обумовлені договором послуги в установленому порядку, як того вимагає ст.ст.70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведені.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 27 червня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов