Рішення № 39674110, 02.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7272/14 02.07.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп»Простягнення 776 886,71 грн. Суддя Спичак О.М.

Без виклику представників сторін:

від позивача: Грищенко О.М.- дов. № б/н від 16.04.2014 року;

від відповідача: Угрин С.В. - дов. б/н від 14.01.2014 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конім Україна" про стягнення 652 532,82 грн.

Ухвалою суду від 22.04.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 23.05.2014 року.

22.05.2014 року представник позивача до канцелярії суду подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 548 935,60 грн. суму основного боргу основного боргу; пеню в розмірі 49 302,18 грн., 3% річних - 10 649, 26 грн., 46 645,78 - інфляційних втрат.

Суд, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв дану заяву до розгляду.

Також представник позивача до канцелярії суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, та письмові пояснення по справі, а в судовому засіданні 23.05.2014 року надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 23.05.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ухвалою суду від 23.05.2014 року розгляд справи відкладено на 06.06.2014 року.

Представник відповідача до канцелярії суду подав клопотання про зобов'язання направлення позивачем копії позовної заяви з додатками відповідачу та про відкладення розгляду справи, а в судовому засіданні 06.06.2014 року надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав подане ним клопотання.

У даному судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення клопотань про зобов'язання направлення позивачем копії позовної заяви з додатками відповідачу та про відкладення розгляду справи заперечував.

Клопотання представника відповідача про зобов'язання направлення позивачем копії позовної заяви з додатками відповідачу та про відкладення розгляду справи судом розглянуто та відхилено.

Крім того, представники сторін у судовому засіданні 06.06.2014 року подали спільне письмове клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою від 06.06.2014 року судом оголошено перерву в судовому засіданні до 02.07.2014 року.

25.06.2014 року представник позивача подав до канцелярії суду заяву про збільшення позовних вимог, яку у судовому засіданні 02.07.2014 року підтримав.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищенаведене, судом прийнято до розгляду вищевказану заяву позивача, подану через канцелярію Господарського суду міста Києва 25.06.2014 року, як заяву про збільшення позовних вимог і з урахуванням раніше поданого позову, здійснює розгляд справи в межах вимог позивача, заявлених у даній заяві.

У судовому засіданні 02.07.2014 року представник відповідача позовні вимоги визнав.

Також, у судовому засіданні 02.07.2014 року представники сторін підтримали подану 27.06.2014 року до канцелярії суду спільну заяву про відстрочення виконання рішення у справі № 910/7272/14.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.07.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конім Груп» (замовник) було укладено договір № 71-ркп/2012 про надання права користування програмним забезпеченням SAP та надання послуг з супроводження SAP Enterprise Support програмного забезпечення SAP (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець надає замовнику невиключні майнові права інтелектуальної власності, а саме: права на використання об'єкту інтелектуальної власності програмного забезпечення SAP (далі - права використання) та надає послуги з супроводження (підтримки) програмного забезпечення SAP, а замовник зобов'язується оплатити вищезазначені права та послуги у відповідності з даним договором.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1.3 договору отриманні прав, що вказані в п. 1.1 договору, замовник надає надані йому права використання програмним забезпеченням SAP третій особі (далі - кінцевому користувачу).

Пунктом 1.4 договору сторони погодили, що кінцевим користувачем за даним договором є ПАТ «Фармак».

Умовами пункту 3.1 договору передбачено, що замовник оплачує виконавцю вартість наданих прав використання програмного забезпечення SAP у розмірі 459 464,22 грн. Крім того 20% ПДВ у розмірі 91 892,84 грн. Разом з ПДВ 551 357,06 грн.

Згідно з п. 4.1 договору сума оплати за послуги з супроводження (підтримки) SAP Enterprise Support (далі - послуги) складає у гривнях щорічно 22% від вартості попереднього програмного забезпечення SAP та наданих замовнику невиключних майнових прав інтелектуальної власності, а саме прав на використання об'єкту інтелектуальної власності - програмного забезпечення SAP, що зазначена у п. 3.1 договору.

Відповідно до п. 4.3 договору оплата за послуги по супроводженню здійснюється у національній валюті України, щоквартально шляхом передоплати, на підставі рахунків, що виставляються згідно з додатком №3 до цього договору.

Умовами п. 4.4 договору сторони передбачили, що рахунок виставляється на початку кожного кварталу та підлягає оплаті замовником не пізніше останнього дня відповідного кварталу.

Пунктом 5.4 договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань у строки, визначені цим договором, замовнику може нараховуватись пеня, що підлягає оплаті замовником у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

На виконання умов договору, позивачем надано ТОВ «Конім Груп» права на використання доступу до програмного забезпечення SAP, а також здійснив продовж дії договору послуги з підтримки програмного забезпечення SAP на загальну суму 1 232 907,20 грн., що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: № 6218003731-2013с від 30.06.2013 на суму 308 226,80 грн., № 6218003872-2013с від 30.09.2013 на суму 308 226,80 грн., № 6218004039-2013с від 31.12.2013 на суму 308 226,80 грн., № 6218004178-2014с від 31.03.2014 на суму 308 226,80 грн. Разом з тим, відповідач всупереч п. 2.7 даного договору, за надані послуги розрахувався частково на суму 375 744,80 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 857 162,40 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 857 162,40 грн. основного боргу, 36 830,16 грн. пені, 6 175,54 грн. три відсотки річних та 60 858,54 інфляційних витрат у зв'язку з порушенням строків оплати наданих послуг.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 4.3 договору оплата за послуги по супроводженню здійснюється у національній валюті України, щоквартально шляхом передоплати, на підставі рахунків, що виставляються згідно з додатком №3 до цього договору.

Судом встановлено, що позивачем належним чином були виконані умови договору № 71-ркп/2012 про надання права користування програмним забезпеченням SAP та надання послуг з супроводження SAP Enterprise Support програмного забезпечення SAP від 14.12.2012 року, проте відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг виконав частково у зв'язку з чим його заборгованість становить 857 162,40 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг, передбачених договором, а відповідачем визнані позовні вимоги, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 857 162,40 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, керуючись пунктом 5.4 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 36 830,16 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.4 договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань у строки, визначені цим договором, замовнику може нараховуватись пеня, що підлягає оплаті замовником у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення з оплати товару, господарський суд перевірив розрахунок пені та прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 36 830,16 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6 175,54 грн. три відсотки річних та 60 858,54 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю у розмірі 6 175,54 грн. та 60 858,54 грн. відповідно.

Розглянувши спільну заяву сторін про відстрочку виконання рішення суду по справі № 910/7272/14 в строк до 30.09.2014 р., заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд її задовольняє з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи, доводи наведені сторонами у заяві про відстрочку виконання рішення суду, господарський суд приходить до висновку про необхідність відстрочити виконання рішення у справі № 910/7272/14 до 30.09.2014 р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 25-Г, код ЄДРПОУ 34646887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, код ЄДРПОУ 31242924) 857 162 (вісімсот п'ятдесят сім тисяч сто шістдесят дві) грн. 40 коп. основного боргу, 36 830 (тридцять шість тисяч вісімсот тридцять) грн. 16 коп. пені, 6 175 (шість тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 54 коп. три відсотки річних, 60 858 (шістдесят тисяч вісімсот п'ятдесят вісім ) грн. 54 коп. інфляційних витрат та 21 045 (двадцять одну тисячу сорок п'ять) грн. 00 коп. судового збору, відстрочивши виконання рішення суду до 30 вересня 2014 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

07.07.2014 р.

Суддя Спичак О.М.