Рішення № 39674082, 26.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7535/14 26.06.14

За позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. КиєваДо Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 Простягнення 30 389, 56 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача - Решетниченко О.С. - представник за довіреністю;

Від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 30 389, 56 грн. за Договором №185/415-К про надання послуг від 01.03.2005р.

В судове засідання 10.06.2014р. представник відповідача не з'явився, проте надіслав телефонограму, в якій просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з перебуванням на лікарняному.

Представник Позивача не заперечив проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи на 26.06.2014р.

В судове засідання 26.06.2014р. представник відповідача не з'явився, заяв та клопотань через відділ діловодства суду не подав та не надіслав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали господарського суду міста Києва від 10.06.2014р. особисто ОСОБА_1

За таких обставин, суд розглядає спір за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2005 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір про надання послуг № 185/415-К.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Позивач на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг зобов'язався транспортувати по внутрішньо-будинкових мережах за адресою: АДРЕСА_2 комунальні послуги , а Відповідач до даного Договору (п. 1.2. Договору) зобов'язався прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Згідно з п.5.5. Договору, строк дії Договору встановлений з 01.03.2005р. по 01.03.2010р. та п. 5.6. передбачені умови пролонгації договору, а саме: якщо за місяць до закінчення даного договору жодна із сторін не повідомить іншу про припинення або зміну умов, договір може бути продовжений на той же термін і на тих самих умовах.

Відповідно до Переліку комунальних послуг (додаток №1 до Договору) відповідачу надаються комунальні послуги з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання, а також холодної води, яка іде на підігрів. Послуги з постачання електроенергії надавалися відповідачу до укладення договору з ПАТ «Київенерго».

Згідно п. 2.2 Договору, Відповідач повинен до 25 числа поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги минулого місяця.

Додатковою угодою від 01.09.201р. до Договору, сторони внесли зміни в договір в частині порядку розрахунків за спожиті послуги, а саме: п. 2.2. додаткової угоди, сторони погодились, що відповідач сплачує рахунки за комунальні послуги та 4% пов'язані з нарахуванням, збором, розщепленням та обліком платежів до 10 числа поточного місяця.

Також п. 4.1.2. Додаткової угоди до Договору закріплено, що за несвоєчасну оплату платежів, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Однак, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у частині оплати за комунальні послуги у відповідача виникла заборгованість за період з 01.11.2008р. по 31.03.2014р. у розмірі 23 817, 49 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20.05.1999р. №686-ХІV, суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги передбачений також п.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Договір № 185/415-К від 05.03.2005р., укладений між позивачем та відповідачем є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.2. додаткової угоди до Договору, сторони погодились, що відповідач сплачує рахунки за комунальні послуги та 4% пов'язані з нарахуванням, збором, розщепленням та обліком платежів до 10 числа поточного місяця.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п 2.2. додаткової угоди до Договору відповідач повинен був сплачувати рахунки за комунальні послуги до 10 числа поточного місяця.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач свого обов'язку зі сплати комунальних платежів належним чином не виконав у зв'язку із чим заборгованість відповідача по комунальним послугам за період з 01 листопада 2008р. по 31 березня 2014р. склала 23 817, 49 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Факт наявності боргу у Відповідача за Договором в сумі 23 817, 49грн. за період з 01 листопада 2008р. по 31 березня 2014р. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4.1.2. Додаткової угоди до Договору закріплено, що за несвоєчасну оплату платежів, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 2.2. додаткової угоди до Договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 1 229, 81 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 2 419, 53 грн. 3% річних та 2 922, 73 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (02092, АДРЕСА_1; Код: НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська. 9-Г; Код: 03366612) основний борг в розмірі 23 817 (двадцять три тисячі вісімсот сімнадцять) грн. 49 коп., інфляційну складову боргу в розмірі 2 922 (дві тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн. 73 коп., 3% річних в розмірі 2 419 (дві тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн. 53 коп., пеню в розмірі 1 229 (одна тисяча двісті двадцять дев'ять) грн. 81 коп. та судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.06.2014р.

Суддя І.І. Борисенко