Рішення № 39673542, 03.07.2014, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

643/19240/13-ц

2/643/860/14

03.07.2014 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді - Задорожної А.М.,

за участю секретаря судового засідання - Тугайбей В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5, посилаючись на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 (літ. В-5), яка до переходу права власності до відповідача перебувала під іпотекою за договором №16/08-Б від 09.06.2008 р., укладеного між банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, на виконання умов договору кредиту від 26.12.2007 р., укладеного між банком та ОСОБА_2.

Судом було з'ясовано, що на час звернення позивача з позовом до суду власником спірної квартири є ОСОБА_1, у зв'язку з чим відповідача - ОСОБА_5 замінено, на належного відповідача - ОСОБА_1.

В зв'язку з переходом права власності до відповідача від попередніх іпотекодавців, банк посилаючись на положення ст. 23 Закону України «Про іпотеку», вважає, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, і тому відповідач став іпотекодавцем вищезгаданої квартири, в зв'язку з чим, банк має право звернути стягнення на цю квартиру в рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_2 по кредитному договору № 20 від 26.12.2007 р.

За таких обставин банк просить в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 20 від 26.12.2007 р. позичальника ОСОБА_2 звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 (літ. В-5), яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 29.12.2010 по справі №2-17599\10, з початковою ціною продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів у розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій вказав, що на задоволенні позову наполягає, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі та просить справу розглядати справу за його відсутності.

Належним чином повідомлений відповідач повторно в судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавала.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі статтею 157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку.

У відповідністю з ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, повідомленої належним чином, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідністю з ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Треті особи: приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про день, час слухання справи булі повідомлені належним чином і суд розглянув справу у їх відсутності, на підставі наданих доказів.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 26.12.2007 року був укладений Кредитний договір № 20, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 2 644 000,00 дол. США на строк з 26.12.2007 року по 25.12.2012 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи із 12,5% річних.

ОСОБА_2 взяті зобов'язання не виконував з грудня 2008 року. Тому рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13.05.2010 р. по справі № 2-1404/10 та рішенням Апеляційного суду Харківської області від 07.07.2010 р. по справі № 22-ц-10856/2010 на користь банку стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 1 664 543,02 грн., 2 630 252,33 дол. США, а також судові витрати у сумі 1700,00 грн. та 120,00 грн.

Постановою ВП № 31363558 від 22.02.2012р. відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_2 на суму 1 664 543,02 грн. та 2 630 252,33 дол. США.

Постановою ВП №29965421 від 11.11.2011 відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_3 на суму 1 664 543,02 грн. та 2 630 252,33 дол. США.

Рішення суду на даний час не виконане.

Проценти за користування кредитними коштами та пеня продовжують нараховуватись, тому заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору станом на 01.06.13 р. становить 3 664 801,99 дол. США та 23 800 945.13 грн. пені.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та іпотекодавцями ОСОБА_2, ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № 16/08-Б від 09.06.2008.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок літ. В-5, загальною площею 6 422,9 кв. м, житловою площею 2 285,6 кв. м, (в житловому будинку розташовано 123 квартири), що находиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відомості про іпотеку внесені до Державного реєстру іпотек, реєстраційний № 7356523, що підтверджено Витягом з Державного реєстру іпотек № 19045058 від 09.06.2008р. На відчуження предмету іпотеки накладено заборону, реєстраційний № 7356237, що підтверджено Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 19044890 від 09.06.2008р.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11.09.2009 р. договір іпотеки № 16/08-Б було визнано недійсним, запис про іпотеку виключений з реєстру іпотек.

Відповідно до рішення Московського районного суду м. Харкова від 29.12.2010 по справі №2-17599\10 квартира АДРЕСА_1 (літ. В-5) належить ОСОБА_1 на праві власності.

У подальшому, 04.04.2012 судовою колегією судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області рішення Московського районного суду м. Харкова від 11.09.2009 р. по справі № 2-9061 скасоване. В задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до банку про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено.

Відомості у Державному реєстрі іпотек щодо предмету іпотеки поновлено, реєстраційний номер 12489264, що підтверджено Витягом з Державного реєстру іпотек № 36009183 від 14.05.2012. Відомості у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна також поновлено, реєстраційний номер 12488862, що підтверджено Витягом від 14.05.2012 р.№ 36008860.

Так, пунктом 3.2.8 Кредитного договору передбачено, що в разі невиконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, відшкодування заборгованості за дійсним договором здійснюється банком шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки.

У відповідності до приписів п. 3.1.6 договору іпотеки "Іпотекодержатель/Банк" має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку одноразового чи неодноразового прострочення Іпотекодавцем сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту або порушення інших умов кредитного договору, за рахунок коштів, виручених від реалізації предмету іпотеки одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 4 та 5 ст. З Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Суд доходить висновку про те, що до правовідносин сторін підлягає застосування стаття 23 Закону України «Про іпотеку», а отже теперішній власник - ОСОБА_1, має всі права та обов'язки іпотекодавця за договором іпотеки № 16/08-Б від 09.06.2008.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88,ч.4 ст.169, 208, 209, 212-215, 224-226, 232 ЦПК України, Законом України «Про іпотеку», ст. 525, 526, 546, 575, 1054 ЦК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 у загальному розмірі 3 664 801,99 дол. США та 23 800 945,13 грн пені, яка складається з пені за прострочку погашення кредиту у сумі 16 956 872,78 грн, пені за прострочку погашення процентів у сумі 6 844 072,35 грн, непогашеного кредиту у сумі 2 382 796,72 дол. США та простроченої заборгованості по процентах у сумі 1 282 005,27 дол. США по Кредитному договору № 20 від 26.12.2007, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 29.12.2010 по справі №2-17599\10, з початковою ціною продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів у розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції Акціонерного банку «Укргазбанк» понесені по справі судові витрати, а саме судовий збір у сумі - 114,70 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий А.М. Задорожна