Ухвала суду № 39669586, 24.06.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Бобер К.Ф.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

УХВАЛА

іменем України

"24" червня 2014 р. Справа № 1705/3299/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Хаюка С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від "10" квітня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Голови Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області Корилкевича Данила Михайловича, Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання рішення нечинним ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області з позовом до голови Дубенської районної державної адміністрації Корилкевича Д.М., Дубенської районної державної адміністрації про визнання рішення суб'єкта владних повноважень нечинним.

Позов обґрунтовано тим, що 28 березня 2012 року головою Дубенської районної державної адміністрації Корилкевичем Д.М, видано розпорядження № 240 "Про надання дозволу на побачення та участь у вихованні дитини". Цим розпорядженням надано дозвіл батькові ОСОБА_5 на побачення, виховання та утримання своєї малолітньої доньки ОСОБА_6 два рази на тиждень. Вважає, що дане розпорядження видане без повного та всебічного з'ясування обставин справи, з порушенням норм чинного законодавства, а тому є незаконним. Незаконність розпорядження полягала в тому, що жодним нормативним актом не передбачено, що органом опіки та піклування є саме голова районної державної адміністрації, а тому одноосібно він не мав приймати таке рішення, оскільки не було висновку опікунської ради про можливість надання права на виховання дитини батькові ОСОБА_5

Вона жодним чином не перешкоджала ОСОБА_5 в спілкування з дитиною. Разом з тим останній сам не брав участі у вихованні дитини, а навпаки вчиняв відносно неї насильство.

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 10.04.2014 р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.

Сторони та їх представники в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. З урахуванням приписів ч.4 ст.196 та п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд апеляційної скарги колегією суддів здійснюється за відсутності сторін та в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст.200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Правильне по суті судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Встановлено, 22.03.2012 року Комісію з питань захисту прав дитини (далі Комісія) з участю позивачки ОСОБА_3 та заявника ОСОБА_5 всебічно розглянуто звернення ОСОБА_5 Комісія прийшла до висновку, що клопотання останнього про надання йому дозволу на побачення, виховання та утримання його малолітньої дочки ОСОБА_6 підлягає до задоволення та рекомендовано голові райдержадміністрації винести розпорядження про надання дозволу на побачення та участь у вихованні дитини.

28.03.2012 р. Головою Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області Корилкевичем Д.М. видано розпорядження №240 "Про надання дозволу на побачення та участь у вихованні дитини", яким надано дозвіл громадянину ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю АДРЕСА_1., на побачення виховання та утримання своєї малолітньої доньки, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, два рази на тиждень.

В апеляційній скарзі позивачка вказує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що органом опіки та піклування є саме голова районної державної адміністрації, а відтак, останній не вправі одноособово приймати такі рішення. Однак, дане твердження є помилковим, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно із частиною 1 статті 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, передбачено, що органами опіки та піклування є районні, районні у мм.Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Вказаною постановою також затверджено й типове Положення про комісію з питань захисту прав дитини (далі Комісія). Відповідно до частини 6 підпункту 2 пункту 4 типового Положення комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає питання, у тому числі спірні, які потребують колегіального вирішення.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно ст.19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Пунктом 2 ч.1 ст.164 СК України передбачено, що батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав"- позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Декларація прав дитини проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, дитина, яка проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Статтею 157 частиною 3 СК України передбачено, що той із батьків, з ким проживає дитина не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

ОСОБА_5 не був позбавлений батьківських прав в установленому порядку, а тому він має рівні з позивачкою права на участь у вихованні дитини. Визначення конкретних днів побачень відповідачем лише забезпечує таке його право як батька дитини і не порушує прав позивачки як матері.

Оскільки, постанову від 10.04.2014 р. Дубенським міськрайонним судом Рівненської області винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у справі.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від "10" квітня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Б.С. Моніч

судді: (підпис) І.Ф.Бондарчук

(підпис) С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя _______ Б.С. Моніч

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_2

3-представник позивача ОСОБА_8 АДРЕСА_3

4-представник позивача ОСОБА_9 АДРЕСА_4

5- відповідачу/відповідачам: Голова Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області Корилкевич Данило Михайлович вул. Д.Галицького,17,м. Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35600

6-Дубенська районна державна адміністрація Рівненської області вул.Д.Галицького, 17,м.Дубно,Дубнівський район, Рівненська область,35600

- ,