Постанова № 39668666, 04.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 липня 2014 року 09:41 № 826/8944/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів Іщука І.О. та Шейко Т.І., при секретарі судового засідання Тимчук М.Д.,

за участі представників сторін:

від позивача: Квітка О.О. (довіреність від 28.05.2014 р.)

від відповідача: Іванюк Д.С. (довіреність від 24.04.2014 р. № 4.4-03/4.4/438)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Державної судової адміністрації УкраїнидоДержавної виконавчої служби України визнання дій протиправними та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна судова адміністрація України з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просить суд: визнати протиправними дії державного виконавця щодо стягнення постановою витрат на проведення виконавчих дій, а також скасувати постанову державного виконавця про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 05.06.2014 ВП № 33309068.

Позивач зазначає, що фактично державний виконавець не вжив жодних з передбачених законодавством дій задля примусового виконання рішення. Метою ж витрат на проведення виконавчих дій, як зазначає позивач, є відшкодування коштів, витрачених на примусове виконання судових рішень, а в даному випадку, як вважає позивач, ніяких дій задля цього здійснено не було.

При цьому, позивач звертає увагу, що постанова про стягнення витрат за проведення виконавчих дій від 05.06.2014 р., була направлена лише 10.06.2014 р., що на думку позивача грубо порушує вимоги ч. 5 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Також позивач звертає увагу, що постановою ВАС України від 13.12.2012 р. було скасовано рішення судів попередніх інстанцій, на підставі яких було відкрито виконавче провадження та здійснювались виконавчі дії, та у задоволенні позову було відмовлено.

В контексті наведеного позивач додає, що оскаржувана постанова видана 05.06.2014 р. та спрямована на стягнення коштів з боржника, однак ДСА України не є боржником у зазначеній справі ще з грудня 2012 року.

Враховуючи наведене, позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що порушує права позивача.

Відповідач, з підстав, викладених в оскаржуваній постанові та з урахуванням матеріалів виконавчого провадження, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, у задоволенні позову просить відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.07.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10 червня 2014 року разом із супровідним листом ДВС України № 14-0-22-2824/5-209/6 на адресу ДСА України направлено постанову державного виконавця про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчий дій від 05.06.2014 р. № ВП 33309068, прийняту на підставі виконавчого листа № 2а/0570/4373/2011 від 11.06.2012 р., що видав Донецький окружний адміністративний суд. Постанова прийнята старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В.

Із оскаржуваної постанови вбачається, що вона прийнята при примусовому виконанні вищезгаданого виконавчого листа про зобов'язання ДСА України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації у Донецькій області додаткове фінансування з бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати судді у відставці Гірницького районного суду м. Макіївки ОСОБА_4 невиплаченої суми компенсації за невикористані відпустки та середнього заробітку за час затримки виплати суми компенсації з 01.01.2011 р. по 31.05.2011 р.

Боржником за виконавчим документом визначено ДСА України, а стягувачем - ОСОБА_4

У постанові зазначається, що державним виконавцем здійснено витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, у зв'язку з чим та на підставі ч. 5 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято рішення про стягнення з боржника 93,76 грн.

У взаємозв'язку з наведеним, судом на підставі постанови ВАС України від 13.12.2012 р. (К/9991/45889/12) по справі № 2а/0522/15/12 встановлено, що ОСОБА_4 в березні 2011 року звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про:

1) визнання дій Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області протиправними щодо не проведення розрахунку у день звільнення,

2) стягнення невиплаченої суми компенсації за невикористані відпустки,

3) нарахування та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у зв'язку із невиплатою компенсації за невикористані відпустки належних сум звільненому працівнику у строки, зазначені статтею 116 Кодексу законів про працю України,

4) зобов'язання Державної судової адміністрації України виділити територіальному управлінню судової адміністрації в Донецькій області додаткового фінансування коштів для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку по невиплаченій компенсації за невикористані відпустки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року (№ 2а/0570/4373/2011), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області щодо не проведення розрахунку в день звільнення ОСОБА_4 в частині виплати компенсації за невикористані відпустки.

Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Донецькій області додаткове фінансування з бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати судді у відставці Гірницького районного суду м. Макіївки ОСОБА_4 невиплаченої суми компенсації за невикористані відпустки та середнього заробітку за час затримки виплати суми компенсації з 01 січня 2011 року по 31 травня 2011 року.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області здійснити нарахування судді у відставці Гірницького районного суду м. Макіївки ОСОБА_4 невиплаченої суми компенсації за невикористані відпустки та середнього заробітку за час затримки виплати суми компенсації з 01 січня 2011 року по 31 травня 2011 року.

07.07.2012 р. відкрито виконавче провадження, постанову щодо чого направлено ДСА України із супровідним листом від 07.07.2014 р. № З-8544/5-2240/6.

Листом від 31.07.2012 р. за № 10-4159/12 ДСА України проінформувала ДВС України про оскарження судових рішень до ВАС України. Копія касаційної скарги наявна у матеріалах виконавчого провадження.

Ухвалою ВАС України від 20.08.2012 р. зупинено виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року у справі № 2а/0522/15/12 до закінчення касаційного перегляду справи.

Відповідно до постанови ВАС України від 13.12.2012 р. (К/9991/45889/12) постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у зв'язку із невиплатою компенсації за невикористані відпустки належних сум звільненому працівнику у строки, зазначені статтею 116 Кодексу законів про працю України та зобов'язання Державної судової адміністрації України виділити Територіальному управлінню судової адміністрації в Донецькій області додаткового фінансування коштів для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку по невиплаченій компенсації за невикористані відпустки та в цій частині у позові відмовлено.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року залишено без змін.

Всі наведені рішення ВАСУ розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень у мережі Інтернет.

Слід додати, що лише 13.11.2012 р. ДВС України звернулося до ВАС України з листом № 2240/5-6 про надання інформації щодо оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції.

При цьому, вже після скасування судових рішень першої та апеляційної інстанції, ДВС України звернулося з вимогою від 01.02.2013 р. № З-989/5-536/6 про виконання судового рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист. Більш того, у квітні 2013 р. ДВС України зверталося до суду першої інстанції із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення (до семи днів з моменту винесення постанови), документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються (ч. 3 ст. 27).

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до положень ч. 1 ст. 32 Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

У свою чергу положеннями ст. 41 Закону передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (ч. 1).

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3. ст. 41 Закону кошти виконавчого провадження складаються, зокрема, з стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Частиною 4 ст. 41 Закону встановлено, що до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Частиною 5 ст. 41 Закону передбачено, що про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

При цьому, відповідно до п/п. 3.13.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Мінюсту України від 02.04.2012 № 512/5, про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

З наведеного у сукупності слід дійти висновку, що примусове виконання розпочинається на наступний день після закінчення строку, встановленого для самостійного виконання, шляхом проведення передбачених ч. 1 ст. 32 Закону заходів примусового виконання рішень та витрати на проведення виконавчих дій не стягується лише у випадку, якщо у строк до початку вжиття заходів примусового виконання, боржник самостійно виконає відповідне рішення.

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, виконання рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист від 11.06.2012 р. та відкрито виконавче провадження, було зупинено 20.08.2012 р. та надалі, 13.12.2012 р., судові рішення попередніх інстанцій, були скасовані в частині зобов'язання вчинити дії, визначені у виконавчому листі.

З огляду на наведене, у ДСА України з 20.08.2012 р. був відсутній обов'язок виконання зазначеного рішення, а відповідач, після скасування 13.12.2012 р. судових рішень, на підставі яких було видано виконавчий лист, був зобов'язаний у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону закінчити виконавче провадження, чого, однак, не було вчинено.

У той же час спірна постанова прийнята державним виконавцем більш ніж через 1,5 роки після скасування судових рішень, на підставі яких було відкрито виконавче провадження.

При цьому, в контексті наведених вище норм законодавства та висновків суду щодо умов, за яких можливе стягнення витрат на проведення виконавчих дій, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано доказів вжиття відповідачем заходів примусового виконання рішень та понесення у зв'язку з цим, тобто у зв'язку із вжиттям заходів примусового виконання рішення, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення.

Таким чином, відповідачем не доведено виникнення обставин, за яких підлягають стягненню витрати на проведення виконавчих дій, та власне розміру понесених витрат, у зв'язку з чим спірне рішення не може вважатися законним та обґрунтованим та, відповідно, підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного в сукупності, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування, чим охоплюються і вимоги позивача щодо визнання протиправними дій щодо стягнення визначених оскаржуваною постановою витрат.

Керуючись вимогами статей 69-71, 88, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 05.06.2014 р. № ВП 33309068, прийняту старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя Кармазін О.А.

Судді: Іщук І.О.

Шейко Т.І.