Ухвала суду № 39666525, 03.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 704/561/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Міщенко К. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

03 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 травня 2014 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Тальнівського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії у відповідності до с. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», починаючи з 03.06.2013 р.

Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 травня 2014 р. позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є суддею у відставці і отримує щомісячне грошове утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області № 581-04/14 від 05.05.2014 р., суддівська винагорода станом на 01.01.2013 року складає 17205,00 грн.

Згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області № 582-04/14 від 05.05.2014 р., суддівська винагорода станом на 01.12.2013 року складає 18270,00 грн.

З відповіді управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі від 23.04.2014 року № 2654/04 вбачається, що позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку із зміною заробітної плати суддів, оскільки такий перерахунок не передбачений чинним законодавством, натомість зазначено, що на виконання постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.09.2012 р. у справі № 2-а-6358/12 перерахунок грошового утримання з 01.01.2012 р. було здійснено.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суд України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 конституційні права свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав свобод.

Конституційний Суд України зазначив, що невід'ємною складовою статусу суддів є їх незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту (п.п. 1.1 п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 19-рп/2004).

Положеннями п.7 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 визначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді.

Також у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.

Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-УІ .

Доводи відповідача з приводу неможливості здійснення позивачу перерахунку грошового утримання у зв'язку з невизначеністю положеннями ч. 4 ст. 138 Закону здійснення перерахунку довічного утримання суддям у відставці, крім суддів Конституційного Суду України, не відповідають вищенаведеним законодавчим нормам.

Положення наведеної частини ст. 138 Закону врегульовують порядок здійснення перерахунку довічного грошового утримання у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні та не відноситься до місцевого суду, суддею якого був позивач, та не дають підстав для висновку стосовно заборони здійснення перерахунку довічного грошового утримання суддям судів загальної юрисдикції.

Враховуючи те, що позивач є суддею у відставці, за ним зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, з урахуванням вимог ст.19 Конституції України, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню діюча на час спірних правовідносин ч.3 ст.138 Закону, а отже дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії є противоправними, оскільки порушують права та інтереси позивача.

На час звернення позивача до пенсійного органу ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 р., діяла в редакції згідно якої, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання

Виходячи з наведених вище положень, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у відповідності до суддівської винагороди працюючого судді, визначеної довідками територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області (а. с. 16, 17) з дня виникнення права на такий перерахунок.

З огляду на це, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги позивача безпідставними, а рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 травня 2014 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 травня 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 08.07.2014 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.