Постанова № 39665138, 08.07.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Миколаїв

08 липня 2014 року справа № 814/1295/14

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомКорабельного районного центру зайнятості, вул. Торгова, 61, м. Миколаїв, 54050 доОСОБА_1, АДРЕСА_1

простягнення допомоги по безробіттю в сумі 4 833,42 грн ВСТАНОВИВ:

Позивач, Корабельний районний центр зайнятості, звернувся до суду з позовом до відповідачки, ОСОБА_1, про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 4 833,42 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачка звернулася до центру зайнятості із заявою про надання їй допомоги у працевлаштуванні, внаслідок чого, надано статус безробітної з призначенням допомоги по безробіттю, однак, під час перебування на обліку у службі зайнятості відповідачка вже була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, тому не мала законного права на одержання соціальної допомоги по безробіттю.

Позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідачка у судове засідання не з'явилася, заперечення суду не подала, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася повісткою про виклик, яка повернулася до відправника без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання". За приписами частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України судовий виклик вручений належним чином.

З врахуванням положень частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні.

Суд дослідив матеріали і обставини справи та встановив наступне.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року N 1533-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон N 1533-III) визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Статтею 7 Закону N 1533-III встановлено, що видами забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Відповідно до пунктів 5-6 частини 2 статті 12 Закону N 1533-III районні центри зайнятості контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності-шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників; а також представляють інтереси Фонду в судових та інших органах.

За змістом положень частини 2 статті 36 Закону N 1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Так, до центру зайнятості звернулася відповідачка з метою надання їй допомоги у працевлаштуванні.

12.09.2012 відповідачка подала до центру зайнятості відповідну заяву та ознайомилася з пам'яткою, в якій, зокрема, зазначено, що остання не зареєстрована як фізична особа-підприємець (акр. справи 15, 5).

У березні 2014 року позивач встановив, що відповідачка, перебуваючи на обліку як безробітна та при отриманні допомоги по безробіттю, була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 27.01.1997, а з 02.06.2005 перебуває в стані припинення, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.03.2014 (арк. справи 9).

При цьому, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (частина 3 статті 36 Закону N 1533-III).

Крім того, абзацом 1 пункту 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307 (далі - Порядок 307), встановлено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

За змістом частини 1 статті 34 Закону N 1533-III Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Відповідно до перерахунку за період з 18.12.2012 по 13.09.2013 відповідачці надміру нарахована та виплачена допомога по безробіттю у сумі 4833, 42 грн (арк. справи 10).

У зв'язку із вказаними обставинами позивач надіслав на адресу відповідачки претензію від 08.04.2014 № 06/13-945 (арк. справи 11).

Станом на час розгляду справи відповідачка добровільно зазначені кошти не повернула.

Абзацом 2 пункту 6.14 Порядку 307 встановлено, що якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до положень статті 39 Закону N 1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Аналіз практики Верховного Суду України свідчить, що адміністративні справи, предметом розгляду яких є стягнення з безробітного суми виплаченої допомоги по безробіттю на користь центрів зайнятості, підсудні окружним адміністративним судам та розглядаються в порядку адміністративного судочинства (постанови ВСУ України від 14.02.2012, від 23.03.2010, 13.04.2010).

За приписами частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд наголошує, що порядком № 307 і Законом N 1533-III прямо зазначено, що право стягувати кошти у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою, виникає з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати.

При цьому, відповідачка не виконала всі вимоги Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо проведення процедури припинення підприємницької діяльності, тому на час перебування на обліку в центрі зайнятості остання знаходилася в статусі фізичної особи-підприємця, тобто належала до зайнятого населення.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідачка своїм правом не скористалася, станом на день розгляду справи доказів погашення боргу не подала.

За таких обставин позов належить задовольнити, оскільки він обґрунтований та підтверджений матеріалами справи.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158-163, 167, 244-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Корабельного районного центру зайнятості (вул. Торгова, 61, м. Миколаїв, 54050, код за ЄДРПОУ 22441972) на р/р 37176001000491 в банку ГУДКСУ в Жовтневому районі Миколаївської області, МФО 826013, ОКПО 22441972 виплачену допомогу по безробіттю в сумі 4 833, 42 грн (чотири тисячі вісімсот тридцять три гривні 42 к.).

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т. О. Гордієнко