Постанова № 39662176, 01.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Справа № 876/11032/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківу І.Я.,

представника відповідача Іванціва Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кагро» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року по справі за позовом Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кагро» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Козівська міжрайонна державна податкова інспекція (надалі - Козівська МДПІ) звернулася до суду з позовом до «Кагро» (надалі - ТзОВ «Кагро») про стягнення заборгованості по податку на додану вартість на загальну суму 15095565 грн., з них 12076452грн. - основний платіж та 3019113 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що ТзОВ «Кагро» при визначенні податкових зобов'язань по спеціальному режимі оподаткування діяльності у сфері сільського господарства зобов'язано було застосувати ціну цукрового буряка не вище ідентичних (звичайних) цін. Сума податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт, послуг), отримана платником від реалізації цукрового буряка за ціною, що перевищує звичайну, підлягає включенню до загальної декларації з податку на додану вартість і підлягає сплаті до бюджету, а не залишається в розпорядженні підприємства. Таким чином, відповідачем порушено п. 188.1 ст. 188 ПК України в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 12076452 грн. у зв'язку із незастосуванням «звичайних цін», що є порушенням податкового законодавства.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року позов задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Кагро» нарахувати та сплатити в Державний бюджет України податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15 095 565,00 грн., в тому числі 12 076 452,00 грн., основного платежу та 3 019 113,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначена постанова мотивована тим, що ТзОВ «Кагро» умисно сформована завищена реалізаційна ціна товару з метою ухилення ним від сплати податку на додану вартість.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТзОВ «Кагро» подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.02.2013 року працівниками Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Кагро» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року, за наслідками якої був складений Акт від 06.02.2013 року № 2/13-08-22/34653674 (а.с. 6-12).

В Акті перевірки податковий орган зазначає, що мало місце порушення відповідачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а саме ТзОВ «Кагро» занижено податок на додану вартість на 12076452 грн., в т.ч. за вересень 2010 року в сумі 392806 грн., за жовтень 2010 в сумі 2318814 грн., за листопад 2010 року в сумі 2092491 грн., за вересень 2011 року в сумі 4124190 грн., за жовтень 2011 року в сумі 2573553 грн., за листопад 2011 року в сумі 574598 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від № 0000112200 від 04.03.2013 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 15095565 грн., в тому числі 3019113,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій.

ТзОВ «Карго» скористалося правом досудового врегулювання податкових спорів та оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

У зв'язку з чим, у відповідності до ч. 3 п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України Козівська МДПІ звернулася до суду з адміністративним позовом про зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити в Державний бюджет України податкове зобов'язання з податку на додатну вартість на загальну суму 15 095 565 грн., в тому числі 3 019 113,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про заниження ТзОВ «Карго» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з реалізацією цукрового буряка вище рівня звичайних цін на аналогічний товар. Проте, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку з наступних підстав.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з пп. 14.1.71 п.14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), зазначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК України. І якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

При цьому, під ринковою ціною, відповідно до пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що: продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі; обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично і продавець, і покупець володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Кагро» з ТзОВ "Козівзький цукровий завод", та ТзОВ "Збаразький цукровий завод" укладено договори поставки цукрового буряка (договори № КзК 30/08/10-1 від 30.08.2010 року, № ЗбК від 30.08.2010року, № 23/08/11 від 23.08.2011року).

Відповідно до п. 1.2 вказаних договорів ціна на продукцію, що поставляється, здійснюються згідно з умовами цих договорів, встановлюється в національній валюті України і визначається в додатках до цих договорів. Ціна продукції є динамічною (рухомою) і може змінюватися сторонами, в залежності від змін цін на ринку продукції, індексу інфляції, тощо.

Відповідно до даних договорів ТОВ «Кагро» реалізовувало цукровий буряк по ціні 1104,00 грн. за 1 т. в тому числі ПДВ 184,00 грн. як вбачається з акту перевірки в 2010 році ТОВ «Кагро» на суму 60064996,80 грн. в тому числі ПДВ 10010832,80 грн.

В 2011 році ТОВ «Кагро» реалізувало цукровий буряк на суму 99364647,84 грн. в тому числі ПДВ 16560774,64 грн., а всього за 2010 - 2011 роки ТОВ «Кагро» реалізувало цукровий буряк по ціні 1104,00 грн. за тону на загальну суму 159429644,64 грн. в тому числі ПДВ 26571607,44 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки Козівської МДПІ про порушення відповідачем вимог податкового законодавства, зокрема, ст.39 ПК України, ґрунтуються на тому, що відповідно до даних Статистичного збірника «Індекси цін виробників за 2011 рік» середня ціна реалізації цукрового буряка по Україні за 2011 рік становила 516,00 гривень за тонну, що на думку податкового органу, є звичайною ціною.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Згідно п.1 розділу ХІХ ПК України передбачено, що ст.39 ПК України, яка встановлює методи визначення та порядку застосування звичайної ціни набирає чинності з 01 січня 2013 року.

За загальновизначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Таким чином, ст.39 ПК України не може бути застосована до спірних правовідносин, які мали місце у 2011 році.

До вступу в дію ст.39 ПК України застосовувався п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

П.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Зазначена процедура до 01 січня 2011 року була визначена пп.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Вказаний Закон втратив чинність 01 січня 2011 року згідно з пп.1 ч.2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин методики визначення зобов'язань за непрямими методами не було затверджено.

Відповідно до п.1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатись на норми абзацу першого п.п.1.20.1 цього пункту.

Однак, як вбачається матеріалів справи, акт перевірки не містить обґрунтувань того, що ціна, за якою відповідачем реалізовано цукровий буряк, не відповідає рівню звичайних цін.

При визначенні звичайної ціни враховуються такі умови договорів як кількість (обсяг) товару (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтованою.

Козівською МДПІ не надано переконливих доказів щодо обґрунтованості висновків про рівень цін, які він застосував при розрахунку заниження доходу відповідачем. Зокрема, позивачем не представлено фактичних даних та доказів, які б вказували на наявність співставних умов господарських операцій з поставки цукрового буряку та інших підприємств, також податковим органом не досліджено кількість (обсяг) товарів за співставними правочинами, строки виконання зобов'язань, умови платежу та інші об'єктивні умови, які можуть вплинути на ціну товару.

Крім того, відповідач обґрунтував ціну реалізації ним цукрового буряку, оскільки згідно з даними управління статистики у Тернопільській області «Середні ціни реалізації сільськогосподарської продукції у 2011 році» середня вартість цукрового буряку без ПДВ, транспортних, експедиційних та накладних витрат становить у 2010 році - 783,80 грн. за тону, тобто відповідач реалізовував цукровий буряк на рівні ринкових цін у Тернопільській області, оскільки ціна реалізації ТзОВ «Кагро» продукції без ПДВ складає 920 грн. за тону з урахуванням затрат.

Таким чином, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товару, визначена у договорах поставки цукрового буряку, не відповідає рівню звичайної ціни та порушує приписи податкового законодавства, а тому необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про підставність вимог податкового органу щодо нарахування та сплати відповідачем в Державний бюджет України податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15095565 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі «Щокін проти України» (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кагро» задовольнити повністю.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року у справі № 819/1533/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін