Ухвала суду № 39660609, 02.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 р.Справа № 820/8492/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2014р. по справі № 820/8492/14

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариствва з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "КРАТОС"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач), звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило стягнути з товариства ТОВ "Охоронна компанія "Кратос" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 48 311,97 гри. та пені в сумі 333,27 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій простить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 р. та винести нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог посилається на неправильне застосування судом ст. 19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», оскільки відповідач як роботодавець не виконав нормативу по працевлаштуванню інвалідів, а тому зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідач використовує найману працю, є роботодавцем та зобов'язаний створювати робочі місця для інвалідів.

В період 2013 року на підприємстві відповідача працювало 175 штатних працівників, створено 7 робочих місць для інвалідів, що вбачається зі звітів ТОВ "Охоронна компанія "Кратос" за формою 3-ПН про наявність вакансій (а.с. 18-30).

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з відсутності порушень з боку відповідача вимог законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду з наступних підстав.

Згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» (далі Закон №875-XII) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ст. 18-1 Закону №875-XII інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом державного комітету статистики №420 від 19.12.2005 р. затверджена форма статистичної звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості (в редакції чинній до 31.05.2013 року).

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. №316, затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та порядку її подання (чинний з 31.05.2013 р.).

Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі- Закон №875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Відповідно ч. 1 ст. 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно ч.1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що законом на підприємство відповідача покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів. Між тим, відповідний обов'язок не супроводжується вимогою до підприємства здійснювати самостійний підбір та працевлаштування інвалідів на створені робочі місця.

Судом встановлено, що відповідачем створено робочі місця для працевлаштування інвалідів та проінформовано Харківський міський центр зайнятості, що підтверджується копіями звітів за формою 3-ПН про наявність вакансій за 2013 рік. (а.с. 18-30).

За 2013 рік відповідачем дотримано норматив робочих місць для інвалідів, створено 7 робочих місць, що складає 4% від кількості штатних працівників підприємства відповідача (175 осіб), а отже виконано вимоги ст. 19 Закону №875-XII.

З огляду на зазначене висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для призначення відповідачу адміністративно-господарських санкцій є вірними.

Згідно вимог ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не надано доказів, що відповідач відмовив у прийнятті на роботу інвалідам, які до нього зверталися безпосередньо, або направлені на працевлаштування органом ДСЗ.

Тому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що відповідачем не вжито заходів для працевлаштування інвалідів у 2013 році, у зв'язку із чим ним мають бути сплачені адміністративно-господарські санкції.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, судом вірно застосовано норми матеріального права, постанова суду є законною та обґрунтованою.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2014р. по справі № 820/8492/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Присяжнюк О.В.