Ухвала суду № 39660057, 10.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4105/13-а

Категорія: 8.3.12 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В. 10 червня 2014 року м. Одеса

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КАН 19» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КАН 19» до Державної податкової інспекції у Заводському районі Головного управління Міндоходів в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

24.09.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «КАН 19» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі Головного управління Міндоходів в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002601503 від 20.05.2013 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову товариству з обмеженою відповідальністю «КАН 19».

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 28.10.2013 року позивачем подано апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «КАН 19» посилалось на те, що камеральні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Податковим кодексом України, а перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. При цьому, позивач наполягав на тому, що випадки і порядок проведення камеральних перевірок встановлено виключно ст. 200 Податкового кодексу України, жодних інших випадків щодо можливості проведення камеральних перевірок в т.ч. і у випадку, який наразі розглядається Податковий кодекс не містить.

Також ТОВ «КАН 19» посилалось на те, що товариством було подано декларації з єдиного податку за три квартали 2012 року, а з 01.10.2012 року підприємство перейшло на загальну систему оподаткування та подало за 4 квартали вже декларацію з податку на прибуток за 2012 рік, замість декларації з єдиного податку, що на думку позивача, відповідає вимогам чинного законодавства.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 року та ухвалення нової постанови, якою задовольнити позовні вимоги TOB «КАН 19».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 26.04.2013 року ДПІ у Заводському районі Головного управління Міндоходів в Миколаївській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «КАН-19» по єдиному податку, за результатами якої складено акт №1308/153/35674391 від 26.04.2013 року.

В ході проведеної перевірки було встановлено порушення суб'єктом господарювання приписів пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.294.1 ст.294 Податкового кодексу України, що виразилось у неподанні підприємством податкової декларації платника єдиного податку - юридичної особи за 2012 рік.

На підставі встановлених в ході перевірки обставин 20.05.2013 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002601503, яким позивачу визначено штраф за неподання податкової звітності (декларації платника єдиного податку юридичної особи за 2012 рік) в сумі 170грн.

В свою чергу, з матеріалів справи встановлено, що з 01.01.2012 року ТОВ «КАН 19» перебувало на спрощеній системі оподаткування. За перший квартал 2012 року, півріччя 2012 року та три квартали 2012 року позивачем до ДПІ у Заводському районі Головного управління Міндоходів в Миколаївській області подано податкові декларації платника єдиного податку - юридичної особи.

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції ТОВ «КАН-19» посилалось на те, що 27.08.2012 року товариством було проведено операцію з купівлі-продажу цінних паперів з розрахунками іншими, ніж зазначені у ст.291.6 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим було подано заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування з 01.01.2013 року, в якій вказана причина відмови «здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування» та повернуто Свідоцтво платника єдиного податку.

На підставі зазначеного, позивач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «КАН-19», зважаючи на наступне:

Главою 1 Розділу XIV Податкового кодексу України встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Згідно п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу України платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

В свою чергу, відповідно до абз.4 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

При цьому, пп. 298.2.1 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України встановлено, що для відмови від спрощеної системи оподаткування суб'єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.

Відповідно до абз. п.299.15 ст.299 ПКУ у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначених у пункті 291.6 статті 291 Кодексу свідоцтво платника єдиного податку анулюється за рішенням органу державної податкової служби в останній день податкового (звітного) періоду, в якому допущено такий спосіб розрахунків.

Як зазначалось вище, 27.08.2012 року товариством було проведено операцію з купівлі-продажу цінних паперів з розрахунками іншими, ніж зазначені у ст.291.6 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що сума доходів від операцій з купівлі-продажу цінних паперів у податковій декларації платника єдиного податку позивачем відображена не була.

З матеріалів справи було встановлено, що заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування було подано ТОВ «КАН-19» лише 13.12.2012 року за вх. № 8778/10.

Податковим органом, відповідно до абз.1 п.299.15 ст.299 ПКУ, Свідоцтво платника єдиного податку ТОВ №КАН-19» анульовано в останній день кварталу, в якому подано заяву щодо такої відмови, а саме - 31.12.2012 року.

Таким чином, позивачем не було у встановленому порядку дотримано вимог Податкового кодексу України щодо переходу на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Так, згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.п.49.18.2. п.49.18 ст.49 ПКУ податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Пунктом 294.1 ст. 294 Податкового кодексу України визначено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої-шостої груп є календарний квартал.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки у спірний період, а саме - 2012 рік, позивач фактично перебував на спрощеній системі оподаткування, та у встановленому порядку не перейшов на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, він повинен був у відповідності до вимог п.п.49.18.2. п.49.18 ст.49 та п. 294.1 ст. 294 Податкового кодексу України подати до податкового органу податкову декларацію, із відображенням в ній суми доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж визначені п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу України. Зазначеного товариством здійснено не було.

Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002601503 від 20.05.2013 року прийнято державною податковою інспекцією у Заводському районі Головного управління Міндоходів в Миколаївській області правомірно і обґрунтовано, а тому скасуванню не підлягає.

Що стосується посилань товариства на допущення податковим органом порушення порядку проведення камеральної перевірки, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне:

Відповідно до п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Види таких перевірок визначені у статті 75 Податкового кодексу України, згідно п.75.1 якої органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п.п. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Таким чином, податкові органи наділені правом проводити камеральні перевірки податкових декларацій, які повинні бути подані платником податків. У разі неподання (несвоєчасного подання) податкової декларації, посадовою особою органу Державної податкової служби складається акт, у якому фіксується зміст порушення з зазначенням обґрунтування порушених нормативно-правових актів та конкретних пунктів і статей. При цьому обов'язково вказується граничний термін подання податкової звітності згідно з Податковим кодексом та дата фактичного отримання органом ДПС відповідної звітності (у разі несвоєчасного подання податкової звітності).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що камеральна перевірка позивача була проведена ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва у межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КАН 19» залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.