Ухвала суду № 39658619, 25.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/331/14

Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Лиман" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Лиман" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено про невмотивованість висновків контролюючого органу про порушення Товариством приписів податкового законодавства, оскільки акт перевірки не містить опису обставин, які б дозволяли ДПІ зробити висновок про порушення ним вимог ПК України. ДПІ без правових на те підстав самостійно визначило одним з критеріїв, що надає право підприємству на формування від'ємного значення, а як наслідок бюджетного відшкодування, наявність факту отримання підприємством товарів/послуг за господарською угодою в повному обсязі від постачальника. Оскільки такі критерії не визначені законом, позивач вважає дії ДПІ по винесенню оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними, а самі оскаржувані рішення такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 16.12.2013року № 0009581501. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 16.12.2013року № 0009591501.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в період з 19 листопада 2013р. по 25 листопада 2013р. ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2013 року, результати якої оформлені актом перевірки від 02 грудня 2013р. за №1355/14-04-15-01-19/01373890.

На підставі акту перевірки 16 грудня 2013р. ДПІ прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від №0009581501, яким суб'єкту господарювання зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2013 року на 798грн. та визначено штрафну санкцію в розмірі 399грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0009591501, яким Товариству відмовлено у надані бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7435 грн. за вересень 2013 року.

Так, відповідач посилався на положення ст.200 п.200.4. ПК України, відповідно до якої бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг. При цьому, на думку контролюючого органу, "отримувачем" є підприємство яке не тільки сплатило кошти за товари або послуги, але і фактично їх (товари) повністю отримало на час звернення за відшкодуванням.

Відповідно вимогам п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодування визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Приписами п.200.4 ст. 200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного: відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду".

Тобто, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги. Норми ПК України не вимагають обов'язково повного отримання товарів та послуг. Тобто, "отримувачем" в даному випадку буде підприємство яке сплатило кошти за товари або послуги які будуть ним отримані, або вже отримані повністю, або частково.

Положеннями п.200.1 ст.200 ПК України не передбачено такого критерію як "підтвердження факту отримання товарів/послуг". Єдиною обов'язковою умовою, що надає позивачеві право на формування від'ємного значення та отримання бюджетного відшкодування є факт сплати ПДВ у вартості товарів/послуг на рахунок постачальника.

Крім того відповідно до пп. 5.2 розділу II «Зміст акта (довідки) документальної перевірки» Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, відповідно до якого у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

«чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення ...».

Акт перевірки, всупереч наведеним вище вимогам Порядку, не містить чіткого викладення змісту порушення податкового законодавства, не зазначені у акті перевірки і докази, що підтверджують наявність факту порушення, зокрема, конкретні первинні документи, точні назви та ідентифікаційні номери контрагентів ПАТ «Суднобудівний завод «Лиман», конкретні суми податку за конкретними податковими накладними, які начебто не сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Тож сума начебто не сплачених ПАТ «Суднобудівний завод «Лиман» як отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, ніяким чином не обґрунтована у акті перевірки.

Крім того, для висновків про наявність за актом поточної перевірки за вересень 2013 року відповідач врахував не первинні документи платника, а висновки попередніх перевірок, в т.ч. перевірки за серпень 2013 року, результати якої оформлені актом перевірки від 11.11.13 р. № 1168/14-04-15-01-19/01373890, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.11.13 р. №№ 0008741501, 0008751501, 0008731501, суми за якими є неузгодженими.

Таким чином в межах даної перевірки висновки відповідача ґрунтуються не на первинних документах та вимогах чинного податкового законодавства, а на висновках іншої перевірки, протиправність результатів якої встановлено у судовому порядку.

Слід звернути увагу на те, що у попередніх звітних періодах, де відповідач застосував аналогічну методику розрахунку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з якою не погодився позивач, прийняті рішення Миколаївського окружного адміністративного суду, якими визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірок, під час яких застосовано таку ж методику визначення суми бюджетного відшкодування, як і під час даної перевірки.

Так, постановами Миколаївського окружного адміністративного суду: від 29.04.13р. у справі №814/871/13-а, від 22.04.13р. у справі №814/1461/13-а, від 09.07.13р. у справі № 814/2094/13-а, від 30.07.13р. у справі №814/2986/13-а, ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.13р. у справі №814/1461/13-а, а також від 10.10.13р. у справі №814/2986/13-а було визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення відповідача, прийняті за наслідками перевірок, під час яких відповідачем було застосовано аналогічну методику визначення сум бюджетного відшкодування.

Не зважаючи на ці обставини, як вбачається з акту перевірки, відповідач в межах даної перевірки враховував при розрахунку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за попередні звітні періоди саме суми, визначені попередніми перевірками, незважаючи на їх неузгодженість до цього часу та визнання протиправності методики розрахунку зазначених сум контролюючого органу судом.

Під час перевірки платником податків самостійно було перевірено, чи всі суми, включені до частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченої отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, і підтвердилось, що всі без виключення суми податку фактично сплачено.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Федусик А.Г.