Ухвала суду № 39658683, 03.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/468/14

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю :

представника відповідача: Карповича В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2012 року по 30.11.2013 року.

За результатами перевірки державним податковим органом складено акт "Про результати проведення документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2012 року по 30.11.2013 року" № 4/17/НОМЕР_1 від 15 січня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення:

-пунктів 181.1, 183.2 статті 181 172 Податкового кодексу України, внаслідок чого Позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 15086 грн., за період з 10.08.2013 року по 30.11.2013 року, в тому числі: за серпень-вересень 2013 року в сумі 7907 грн., за жовтень 2013 року в сумі 3940 грн., за листопад 2013 року в сумі 3239 грн.;

-підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: Позивачем не подані податкові декларації з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад 2013 року.

На підставі акту перевірки Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000141700 від 29.01.2014 року, яким збільшив Позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 19612 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 15086 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 4526 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності та обґрунтованості зазначеного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

З обставин справи встановлено, що Позивач 28.03.2012 року зареєстрована Городоцькою районною державною адміністрацією Хмельницької області як фізична особа-підприємець та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Позивач в період з 01.04.2012 року по 30.11.2013 року здійснювала підприємницьку діяльність за загальною системою оподаткування та отримала валовий дохід від здійснення підприємницької діяльності який відображено у первинних документах (фіскальних звітах по РРО, книзі обліку доходів та витрат) в сумі 412953,95 грн., в тому числі: за 2012 рік в сумі 124145,65 грн., за період з 01.01.2013 року по 30.11.2013 року в сумі 288808,30 грн.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно пунктів 183.1, 183.2 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Так, під час перевірки податковим органом встановлено, що за період з 01.08.2012 року по 31.07.2013 року, тобто за 12 останніх календарних місяців загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, сплачена фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 покупцями товарів (послуг) відповідно до наданих місячних звітів по РРО, сукупно складає 315650,05 грн., в тому числі: -за серпень 2012 року-11584,05 грн., -за вересень 2012 року-17495,45 грн., -за жовтень 2012 року-23088,60 грн., -за листопад 2012 року-28174,10 грн., -за грудень 2012 року-31647,25 грн., -за січень 2013 року-25592,60 грн., -за лютий 2013 року-37159,75 грн., -за березень 2013 року-32977 грн., -за квітень 2013 року-24136,75 грн., -за травень 2013 року-27625,25 грн., -за червень 2013 року-27007,50 грн., -за липень 2013 року-29161,75 грн.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 183 Податкового кодексу України Позивач повинна була до 10 серпня 2013 року звернутись до податкового органу із заявою про реєстрацію платника податку на додану вартість, та відповідно сплачувати зазначений податок з суми отриманого доходу.

Проте, як встановлено в ході судового розгляду справи, Позивач реєстраційну заяву платника податку на додану вартість подала до Відповідача 09.12.2013 року і зареєстрована як платник податку на додану вартість 10.12.2013 року, що підтверджується поясненнями представника Відповідача та наявними у матеріалах справи копіями реєстраційної заяви платника податку на додану вартість і свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Доводи апелянта про те, що розрахунок сукупного доходу за останні 12 календарних місяців має визначатись з моменту початку фактичної діяльності підприємця ( в даному випадку з 03.05.2012 року) колегія суддів оцінює критично. Так як визначення перевищення сукупного доходу в 300 000 грн. здійснюється шляхом сумування доходів за попередні місяці перед місяцем, в якому виявлено перевищення. Оскільки перевищення сукупного доходу 300 000 грн. виникло у Позивача за наслідком здійснення господарської діяльності у липні 2013 року, колегія суддів вважає правомірними дії Відповідача щодо визначення перевищення сукупного доходу за період з 01.08.2012 року по 31.07.2013 року та нарахування податку на додану вартість за ставкою 20 % за період з 11.08.2013 року по 30.11.2013 року.

Отже, наданий апелянтом в апеляційній скарзі розрахунок отриманих доходів Позивача за період з травня 2012 року по травень 2013 року, згідно якого сукупний дохід за 12 календарних місяців не перевищує 300 000 грн. та становить 248 639, 87 грн., не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та не спростовує правомірність прийнятого податковим органом повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Так як Відповідач самостійно визначив Позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, він на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України нарахував Позивачу штраф в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання в розмірі 3771,50 грн.

Пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України встановлено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

За неподання декларацій з податку на додану вартість, Відповідач на підставі пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України нарахував Позивачу штраф у розмірі 510 грн.

Згідно підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання, на суму податкового боргу нараховується пеня.

За несвоєчасне перерахування податку на додану вартість Позивачу нарахована пеня в сумі 244,25 грн., (розрахунок пені в Додатку №1).

Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) нараховані Позивачу та визначені податковим повідомленням-рішенням в цілому становлять 4526 грн., = (3771,50 грн., +510 грн., +244,25 грн.).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені Позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 08 липня 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.