Постанова № 39658596, 25.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/337/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Івановій-Черноус К.І.

за участю представника позивача Гарасюти М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України" та Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.02.2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України" до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рис України" звернулось до суду з позовом до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач під час складення спірного податкового повідомлення-рішення використав протиправні висновки акта перевірки щодо формування податкового кредиту скороченої (сільськогосподарської) декларації з податку на додану вартість щодо господарських відносин з ДП "Херсонський облавтодор" та щодо податкового кредиту, сформованого у зв'язку з вирощуванням насіння соняшника. Вважає правомірним включення до податкового кредиту скороченої декларації ПДВ по операціям з ДП "Херсонський облавтодор" та ПДВ у зв'язку з вирощуванням соняшника, оскільки цей ПДВ пов'язаний із здійсненням сільськогосподарського виду діяльності позивача. Посилаючись на первинні бухгалтерські документи та податкові накладні, стверджує, що ДП "Херсонський облавтодор" здійснив роботи по благоустрою орендованої території, яка використовувалась для зберігання рису. Витрати на вирощування соняшника своїм наслідком мали отримання врожаю.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України" залишено без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.12.2013 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України" задоволено. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.02.2014 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України" задоволено частково. Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Чаплинської міжрайонної ДПІ (Каланчацьке відділення) від 21 червня 2010 року № 0000202310/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 53633,66 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 53633,66 грн.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рис України" та Скадовська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області в апеляційних скаргах зазначають про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянти вважають, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України" ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, а в апеляційній скарзі Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області не обґрунтована та задоволенню не підлягає та вбачає наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Рис України" виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в червні 2010 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Рис України», за результатами якої був складений акт перевірки від 09.06.2010р. № 07/2310/33124250.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 роки встановлено його завищення всього в сумі 58299,99 грн., у тому числі за серпень 2007 рік в сумі 52778,99 грн., за жовтень 2008 рік в сумі 5521,00 грн.

У зв'язку із зазначеним порушенням податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 21.06.2010р. № 0000202310/0, яким позивачу визначено зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 62939,88 грн., у тому числі за основним платежем 4634,59 грн. та штрафними санкціями 58305,29 грн.

Підставою для визначення зобов'язання та застосування штрафних санкцій стали порушення щодо формування позивачем податкового кредиту із ПДВ.

Так перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР - завищення податкового кредиту в сумі 5521,00 грн., а саме: позивачем (Замовник) згідно договору від 15.10.2008 року №19, укладеного із ДП "Херсонський облавтодор" (Підрядник) на виконання робіт по благоустрою території ТОВ "Рис України".

Перевіркою було встановлено, що за перевіряємий період ТОВ "Рис України" не має у своїй власності основні засоби І групи, а саме: територій, складів та інших приміщень, а використовує у своїй діяльності лише приміщення - центральний склад площею 234,2 м2 та офісне приміщення (кімната на І та II поверсі загальною площею 144 м2), орендовані у ВАТ "Каланчацький райагрохім" згідно договору найму від 05.01.2005 року строком на десять років.

Як було встановлено відповідачем, у перевірених податкових періодах позивач, поряд із звичайним, використовував спеціальний режим оподаткування ПДВ доходів, отриманих від здійснення господарської діяльності.

При перевірці формування показників за основною (загальною) декларацією з ПДВ відповідачем було встановлено заниження податкових зобов'язань на 4634,59 грн. у зв'язку з не включенням до їх складу доходів, отриманих від здачі земельних ділянок в суборенду державному підприємству "Дослідне господарство Інституту рису УААН". Частину вказаних доходів (у сумі 3166,67 грн.) позивач включив до складу податкових зобов'язань скороченої (сільськогосподарської) декларації з ПДВ, чим завищив розмір задекларованих податкових зобов'язань скороченої декларації на 3166,67 грн.

Необхідність оподаткування доходів від здачі земельних ділянок в суборенду у загальному порядку передбачено приписами Закону України від 03.04.1997 № 168/-97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168).

Відповідач вважає, що позивач в порушення приписів пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 неправомірно до складу податкового кредиту жовтня 2008 року включив ПДВ у сумі 5521,00 грн., нарахований на вартість робіт з благоустрою території, виконаних ДП "Херсонський облавтодор". Відповідач стверджує, що позивач не має у власності основних фондів групи І (складів та інших приміщень), а використовує у своїй господарській діяльності лише центральний склад та офісне приміщення, що орендовані у ВАТ "Каланчацький райагрохім" строком на 10 років. З цих причин відповідач вважає, що роботи з благоустрою ДП "Херсонський облавтодор" не пов'язані з господарською діяльністю позивача, а тому неправомірно віднесені до складу податкового кредиту.

Однак судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції зроблено на підставі невірно з'ясованих фактів в сукупності та приймаючи в цій частині рішення суд не надав належної оцінки всім доказами, що мають відношення до спростування висновків відповідача про допущене порушення.

Так, в якості доказу списання (незбирання) врожаю соняшника , суд першої інстанції використав акт від 09.08.2007 року, який фактично є доказом лише того, що комісією було проведено обстеження посівів соняшнику на площі 167 га і врожай соняшника лише на цій площі визнано загиблим, а не на всій площі 568,0 га, на якій було проведено посів соняшника.

Відповідно до довідки управління агропромислового розвитку Скадовської РДА від 09.12.2010 року та довідки управління агропромислового розвитку Каланчацької РДА від 13.10.10 року та наданими у судовому засіданні поясненнями директора підприємства вбачається, що вищевказаний акт загибелі посівів не може бути використано судом, як належний доказ того, що позивач провів списання вирощеного врожаю соняшника, адже це буде суперечити вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV та Положенню про ведення бухгалтерського обліку в Україні, відповідно до якого належними доказами проведення будь - яких господарських операції відображаються в бухгалтерських проводках є первинні документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6. передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та с підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Згідно акту «Про використані матеріали для вирощування соняшнику» на посів та вирощування соняшнику на площі 568,0 га. використано та списано матеріалів на суму 263894,96 грн., в т. ч. 80222,22 грн. хімічних препаратів (80222,22грн./568 га. = 141,23 грн./1 га.) і 183672,74 грн. насіння соняшнику (183672,74 грн./568 га. = 323,37 грн./1 га.). Підставою для включення цих сум до суми податкового кредиту є наявністю податкових накладних від 19.04.2007 року №14577, від 04.04.2007 року №14360, від 22.03.2007 року. Розраховуємо витрати для вирощування соняшнику на площі 401 га. (568 га. - 167 га.), які становлять:

- хімічні препарати 56633,23 грн. (141,23 грн./га х 401 га.)

- насіння соняшника 129671,37 грн. (323,37 грн./га х 401 га.)

Насіння соняшника та хімічні препарати, які були використані на посів площею 401 га в сумі 186 304,60 грн., було використано у господарській діяльності позивача, т. я. підприємство отримало продукцію та використовували її в подальшому в оподатковуваних операціях. Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами зокрема, накладні поле-склад, які підтверджують перевезення з поля врожаю соняшника, договір з фермерським господарством «Альона» на збирання врожаю соняшника, прибуткові касові ордери тощо.

Так, сума витрат ТОВ «Рис України» на посів та вирощування соняшнику на площі 401,0 га. становить 186304,60 грн., тобто з розрахунку 141,23 грн./га. (80222,22грн./568 га.) витрати хімічних препаратів на площі 401 га. становить 56633,23 грн., насіння соняшнику з розрахунку 323,37 грн./га. (183672,74 грн./568 га.) становить 129671,37 грн. Як висновок, загальна сума витрат на посів та вирощування соняшнику на площі 401 га. становить (129671,37 грн. + 56633,23 грн.) 186304, 60 грн. З цієї суми далі робимо відповідні розрахунки (186304,60 * 20%) відповідно до якого сума ПДВ, яку необхідно включити до податкової декларації становить 37260,92 грн.

Сума, яку було віднесено позивачем до податкового кредиту та включено до податкової декларації становить 52778,99 грн. (сума ПДВ з витрачених матеріалів на площі 568 га.), сума яку необхідно було віднести на податковий кредит становить 37260,92 грн. (сума ПДВ з витрачених матеріалів на площі 401 га.).

Таким чином, позивачу необхідно було відобразити у 16 рядку декларації з ПДВ відкориговану суму податкового кредиту в розмірі 37260,92 грн., тобто на 15518,07 грн. меншу суму а ніж, як зазначено в рішенні суду 52778,99 грн.

За змістом пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того під час винесенні постанови суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що на момент перевірки у ТОВ "Рис України" не мав у власності основних засобів І групи, а саме: територій, складів та інших приміщень, а використовує у своїй діяльності лише центральний склад площею 234,2 м2 та офісне приміщення площею 144 м2 орендовані на підставі договору оренди від 05.01.2005 року терміном на 10 років» з огляду на наступне.

Так як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору оренди від 05.01.2005 року ТОВ "Рис України" безоплатно орендує, а ВАТ "Каланчацький райагрохім" надає в безоплатне користування складське приміщення площею 234,2 м2 та кімнати контори для розташування офісу (п.п.1.1). Відповідно до умов п.п.2.1 зазначеного договору наймач, тобто ТОВ "Рис України" приймає на себе зобов'язання здійснювати поточний ремонт, орендованих приміщень. ВАТ "Каланчацький райагрохім", за договором оренди, повністю передали зазначене майно у довгострокове, безоплатне користування ТОВ "Рис України" для ведення господарської діяльності.

Крім того, для спростування тверджень відповідача, щодо невикористання в основній діяльності ТОВ "Рис України" складського приміщення, позивач надав до суду копію довідки ВАТ "Каланчацький райагрохім", з якої є очевидним те, що починаючи з 2005 року по 2010 рік ТОВ "Рис України" перебуває (базується) виключно на території підприємства ВАТ "Каланчацький райагрохім" і протягом зазначеного строку здійснював лише ремонт орендованих приміщень, а і саме складського приміщення площею 234,2 м2, а благоустрій території ВАТ "Каланчацький райагрохім" протягом зазначеного терміну не здійснювався.

З огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та такими,що підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України" задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України" задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.02.2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України" задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2010 року № 0000202310/0 на суму 62939,88 грн. про донарахування сум податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 01.07.2014 р.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Федусик А.Г.