Ухвала суду № 39656294, 01.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2014 р. м. Київ К/800/20467/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Донецький завод високовольтної апаратури»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року

у справі №805/17919/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Донецький завод високовольтної апаратури» (надалі - ТОВ «ВП «Донецький завод високовольтної апаратури»)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі - ДПІ у Ленінському районі ГУ Міндоходів у Донецькій області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі ГУ Міндоходів у Донецькій області №000852201 та №000842201 від 04 грудня 2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області №000852201 та №000842201 від 04 грудня 2013 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким у позові відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ДПІ у Ленінському районі ГУ Міндоходів у Донецькій області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року, доходи та витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за 2-3 квартали 2011 року, податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період: січень, березень, травень, червень, серпень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Техносфера 2000».

За підсумками перевірки складено акт №620/22-1/33620957 від 18 жовтня 2013 року, на який позивачем було подано заперечення, після розгляду якого було проведено повторну перевірку, за результатами якої складено акт № 900/22-1/33620957 від 20 листопада 2013 року, в якому зазначено порушення позивачем наступних норм законодавства:

- п.198.3 ст.198, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 33030,00грн. за січень, березень, травень, червень, серпень 2011 року;

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року на суму 12600,00грн.,

- п.135.1, п.135.2 ст.135, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 2-й та 3-й квартали 2011 року на суму 26393,00грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, в силу приписів п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - п.5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталося раніше: або дати списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За змістом п.п.135.1 - п.п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п.135.3 цієї статті та у ст.136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положення пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачають, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.138.2, п.138.11 цієї статті, п.140.2 - п.140.5 ст.140, ст.142 і ст.143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Дані положення врегульовані пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що ТОВ «Техносфера 2000» за усною домовленістю, без укладення договору, було поставлено позивачу в січні, березні, травні, червні, серпні 2011 року електрообладнання. ТОВ «Техносфера 2000» було виписано позивачу відповідні видаткові накладні. Оплата за поставлену продукцію була здійснена позивачем в безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. На отриману продукцію також були виписані відповідні товарно-транспортні накладні.

Транспортування вказаної продукції здійснювалось позивачем автомобілем ГАЗ 3302 держ. №НОМЕР_1, який було орендовано позивачем у ОСОБА_1, що підтверджується відповідними договорами оренди транспортного засобу, актом його приймання-передачі, ТТН та відповідними подорожніми листами і не заперечується відповідачем.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що всі податкові накладні підписані різними особами, одна з них без розшифрування підпису. Вказані податкові накладні містять посилання на договір №12 від 12 січня 2011 року, який так і не було надано ані до перевірки ані суду.

Крім того, відповідно до п.10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності.

Так, запис №445 містить дані щодо уповноваження ОСОБА_2 на отримання товарно-матеріальних цінностей, у колонці №6 та 8 зазначені реквізити документів, що підтверджують використання довіреності.

Проте, строк дії довіреності до 27 травня 2011 року. Тобто операції які відбувались в травні 2011 року не можуть бути підтверджені документами складеними у 2013 року.

Запис №815 містить дані щодо уповноваження ОСОБА_3 на отримання товарно-матеріальних цінностей, у колонці 7 стоїть розпис особи, що отримала довіреність, яка немає нічого спільного з підписом, що значиться на видатковій накладній від 22 серпня 2011 року №РН-0208/4-2. Ідентифікувати осіб, що отримували товар не можливо, так як видаткові накладні, не містять ініціалів отримувача, тільки підпис.

Окрім того, постановами Ленінського районного суду м.Донецька від 25 грудня 2013 року та 27 грудня 2013 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП, відповідно, директора підприємства позивача - ОСОБА_4 та бухгалтера підприємства позивача - ОСОБА_5, а саме заниження податку на прибуток за 1-3 квартал 2011 рік на суму 165150,00грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, березень, травень 2011 року на суму 15530,00грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Техносфера-2000».

Тобто судом апеляційної інстанції враховано, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем в даному випадку не доведено пов'язаність господарської операції ТОВ «Техносфера-2000» з власною господарською діяльністю, не доведено можливість виконання ТОВ «Техносфера-2000» розглядуваних поставок своїми силами та засобами. Податковий кодекс пов'язує віднесення сум сплачених постачальнику товарів, робіт, послуг до валових витрат та податкового кредиту із безпосереднім використанням цих робіт, товарів, послуг в оподаткованих операціях в межах власної господарської діяльності.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Донецький завод високовольтної апаратури» - залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов