Ухвала суду № 39656289, 01.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2014 р. м. Київ К/800/16010/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВОЗКО»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2014 року

у справі №2а-7556/10/1470

за позовом Закритого акціонерного товариства «ВОЗКО» (надалі - ЗАТ «ВОЗКО»)

до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області (надалі - Вознесенська ОДПІ у Миколаївській області)

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У жовтні 2010 року позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про часткове скасування податкового повідомлення-рішення Вознесенської ОДПІ у Миколаївській області №0000462301/0 від 28 вересня 2010 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Вознесенської ОДПІ у Миколаївській області №0000462301/0 від 28 вересня 2010 року в частині зменшення бюджетного відшкодування за травень 2010 року на суму 41166,64грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведена позапланова виїзна перевірка ЗАТ «Возко» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень та червень 2010 року, за результатами якої складено акт №2254/23/00310781 від 13 серпня 2010 року.

На підставі висновків викладених в акті перевірки відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення - рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, в силу приписів п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії.

У відповідності до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно даних декларації по податку на прибуток ТОВ «Укренергохолдинг» за перший квартал 2010 року встановлено підприємство назване останнім, не має основних засобів виробництва. На підприємстві працює лише п'ять працівників, що унеможливлює виконання операцій з розподілення та постачання до місця споживання природного газу.

Крім того, відповідно до довідки Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» №7826/39 від 15 грудня 2010 року вказано, що постачальники газу ЗАТ «Возко» у травні 2010 року об'ємом 96,079тис. м3: власник газу - ЗАТ «Природні ресурси», постачальник ресурсу газу - ТОВ «Оберон-Вугілля», постачальник кінцевого споживача - ТОВ «Енергохолдинг».

Тобто ТОВ «Укренергохолдинг» не є власником, постачальником ресурсу або постачальником кінцевого споживача - ЗАТ «Возко» стосовно газу об'ємом 96,079тис. м3 отриманого позивачем у травні 2010 року.

Беручи до уваги факт невиконання сторонами умов договору №5/01-4 ПР від 05 січня 2010 року, додаткової угоди від 30 квітня 2010 року укладеної між позивачем та ТОВ «Укренергохолдинг» на постачання 96079 м3 природного газу загальною вартістю 247000,00грн., у тому числі податку на додану вартість - 41166,64грн., суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що ЗАТ «Возко» безпідставно задекларував витрати на придбання газу у ТОВ «Укренергохолдинг» - на суму 247000,00грн.

Враховуючи, що виникнення права платника податку на податковий кредит пов'язане з реальністю вчинення господарської операції та сплатою (перерахуванням) до бюджету різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, а реальність вчинення господарської операції та сплата позивачем сум податкового зобов'язання не знайшли свого підтвердження, то рішення податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є цілком правильним та обґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволені позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВОЗКО» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов