Ухвала суду № 39656217, 01.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2014 р. м. Київ К/800/20283/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року

у справі №817/4162/13-а

за позовом Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг

до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (надалі - ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області №0003832342 від 07 серпня 2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 203807,69грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області №0003832342 від 07 серпня 2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 203807,69грн.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено планову виїзну перевірку Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За підсумками перевірки складено акт №561/17-16-22-01/13974620 від 25 липня 2013 року, в якому зазначено порушення позивачем вимог п.135.1, п.135.4 ст.135; пп.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153; п.139.1.9 п.139.1 ст.139; п.138.2, п.138.4 ст.138; пп.159.1.1, пп.159.1.2 п.159.1 ст.159; п.135.1, п.135.2 ст.135; п.137.1, п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 576055,00грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Спірне податкове повідомлення-рішення позивачем оспорюються в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 203807,69грн. (135871,79грн. - за основним платежем, 67935,90грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, судом апеляційної інстанції зазначено, що на виконання ухвали суду позивачем був частково наданий певний перелік документів. В свою чергу відповідачем було надано перелік документів, які були використані під час перевірки, згідно якого бухгалтерські первинні та податкові документи в частині визначення валового доходу здійснювалося вибірковим методом.

При цьому в акті перевірки №561/17-16-22-01/13974620 від 25 липня 2013 року зміст порушень в даній частині взагалі не викладено, не вказано жодного первинного документу, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та які підтверджують наявність порушень, відсутня конкретизація заниження валового доходу у розрізі реалізації товарів, робіт і послуг, інших оборотних активів, а також заниження доходу у розрізі виду запасів, як-от сировина і матеріали, паливо, будівельні матеріали, інші матеріали, готова продукція. При посиланні на віднесення загально-виробничих витрат до собівартості реалізованих товарів не наведено, які саме витрати були віднесені до собівартості, не вказано регістрів бухгалтерського обліку.

Крім того, судом взято до уваги рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року по справі №817/3213/13-а, залишене без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, яким визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення від 07 серпня 2013 року №0003832342 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій на суму 556478,75грн. та №0003842342 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій на суму 334431,00грн. Оскільки оскаржувані донарахування були відображені в акті перевірки №561/17-16-22-01/13974620 від 25 липня 2013 року по даній справі.

Стосовно заниження задекларованих позивачем показників у декларації з податку на прибуток підприємства на суму 586285,00грн. необхідно зазначити наступне.

Відповідачем встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 02 "Дохід від операційної діяльності" декларацій з податку на прибуток підприємства всього на суму 586285,00грн.

Дане порушення ґрунтується на підставі аналізу даних актів виконаних робіт форми № КБ-2в та № КБ-3, накладних, товарно-транспортних накладних, шляхових листів, матеріально-технічних звітів, калькуляцій, банківських документів, оборотно-сальдових відомостей за рахунками бухгалтерського обліку 311, 361, 70, 71, 791.

Судом апеляційної інстанції вставлено, що 27 листопада 2012 року між позивачем та ТОВ "Будшляхмаш" було укладено договір №34 про закупівлю товарів за державні кошти, згідно умов якого останній зобов'язався поставити першому товар, зазначений у специфікації, а той - прийняти і оплатити його.

Предметом договору є машина дорожня комбінована МДКЗ-10 з піскорозкидальним обладнанням на базі автомобіля самоскида МАЗ-5551. Ціна договору становить 550000,00грн.

На виконання умов вказаного договору виписані та видані відповідні видаткові та податкові накладні. В свою чергу позивачем оплачено кошти згідно відповідних платіжних доручень.

На вказаний транспортний засіб наявна специфікація та гарантійні зобов'язання. Придбана машина використовується у господарській діяльності позивача, що підтверджується даними бухгалтерського обліку.

Підставою для укладення договору було рішення Рівненської міської Ради від 20 вересня 2012 року "Про зміни до бюджету міста Рівного 2012" внести як внесок в статутний фонд Комунального Рівненського шляхово - експлуатаційного управління автомобільних доріг на суму 550000,00грн.

Як на підставу для завищення валового доходу податковий орган посилається на п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, згідно якого доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п.135.3 цієї статті та у ст.136 цього Кодексу.

Відповідно до а.135.2 ст.135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу вимог п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно п.137.4 статті 137 Податкового кодексу України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та ст.159 цього Кодексу.

Проте, за змістом п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи, зокрема, вартість основних засобів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у таких випадках, якщо такі основні засоби отримані за рішенням центральних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень.

Таким чином, неврахування позивачем для визначення об'єкта оподаткування основних засобів, безоплатно отриманих за рішенням органу місцевого самоврядування є законним.

Стосовно висновку відповідача про завищення позивачем задекларованих показників у декларації з податку на прибуток підприємства за IV квартал 2012 року на суму 36914,00грн. необхідно зазначити наступне.

Податковим органом встановлено завищення позивачем задекларованих показників у рядку 06 "Інші витрати" декларації з податку на прибуток підприємства за IV квартал 2012 року на суму 36914,00грн.

Дане порушення допущено у зв'язку з безпідставним віднесенням підприємством до витрат сум списаної безнадійної дебіторської заборгованості, що обліковується на рахунках бухгалтерського обліку 361,685, наступних підприємств:

- підприємство ВВ - 8771,31 грн.;

- ДРБД-81 - 25177,51 грн.;

- ФОП - 1228,75 грн.;

- ТОВ "Санком-Рівне" - 1632,96 грн.;

- ТОВ "Ізотерм-С" - 368,35 грн.;

- Рівнеоблводоканал - 3572,80грн.

Положення пп.159.1.1 п.159.1 ст.159 Податкового кодексу України передбачають, що платник податку - це продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості).

Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з наступних подій:

- платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

- за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Платник податку - це продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до абзацу першого цього підпункту зобов'язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг.

Щодо контрагента ПП "Добробут ВВ", в матеріалах справи наявне рішення Господарського суду Рівненської області про стягнення заборгованості на користь позивача. По інших контрагентах не закінчився строк позовної давності.

До того ж у рядку "06" декларації про прибуток підприємства за 4 квартал 2012 року не зазначено переліку контрагентів позивача по яких списано безнадійну дебіторську заборгованість.

Крім того, відповідач жодного разу не посилався на первинні документи бухгалтерського обліку позивача щодо вказаних порушень.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області №0003832342 від 07 серпня 2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 203807,69грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов