Ухвала суду № 39656216, 24.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2014 р. м. Київ К/800/17672/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року

у справі №825/4262/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Будмаш" (надалі - ПАТ «Завод «Будмаш»)

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (надалі - Прилуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області №0000022201 від 31 жовтня 2013 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області №0000022201 від 31 жовтня 2013 року.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За підсумками перевірки складено акт №259/22-00240307 від 14 жовтня 2013 року, в якому зазначено порушення позивачем вимог пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 202226,00грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, в силу приписів п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

У відповідності пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, у тому числі на фінансування особистих потреб фізичних осіб, за винятком виплат, передбачених ст.142 і ст.143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності. Господарські операції для визначення валових витрат мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

ПАТ «Завод «Будмаш» зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Прилуцької міської ради 29 червня 1994 року та взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 30 червня 1994 року.

Згідно податкової декларації позивачем задекларовано об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (р.7 Декларації) за: 1 квартал 2012 року 1736764,00грн.; півріччя 2012 року 370447,00грн.; три квартали 2012 року 834208,00грн.; рік 2012 року 1022051,00грн.

Прилуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області направлено на адресу позивача запити №5121/15-110 від 05 квітня 2013 року та №7228/15-110 від 23 травня 2013 року щодо надання письмових пояснень причин збитковості підприємства за 2012 рік та виявлених розбіжностей співставлення показників податкової та фінансової звітності за 2012 рік.

В свою чергу ПАТ «Завод «Будмаш» листом №5/0-213 від 16 квітня 2013 року було надано показники фінансової та податкової звітності за 2012 рік та листом №5/0-305 від 03 червня 2013 року показники зносу по основних засобах без надання детальних письмових пояснень.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що перевіркою відображених у рядку 05.1 СВ Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" показників за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року у загальній сумі 6558512,00грн. встановлено завищення задекларованих позивачем даних показників в сумі 202226,00грн.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції, виходячи з первинних документів та наявної в матеріалах справи головної книги позивача за 2012 рік, встановлено відповідність її даних тим показникам, які відображені в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства.

За змістом п.4-п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки №259/22-00240307 від 14 жовтня 2013 року не містить систематизованого викладу виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового законодавства, в ньому не викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства не викладені в акті чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

На вимогу суду апеляційної інстанції, представник ДПІ обґрунтувати законність прийняття спірного податкового повідомлення - рішення не зміг.

Разом з тим, частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області №0000022201 від 31 жовтня 2013 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов