Ухвала суду № 39653275, 24.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2014 рокусправа № 808/6773/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Фастовської М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000020028 від 05 липня 2013 року та №0000053020 від 31 липня 2013 року.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу СДПІ №252 від 24.05.2013р., посадовими особами відповідача у період з 27.05.2013р. по 14.06.2013р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ВАТ "Запоріжсталь" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2013 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 297/24-2/00191230 від 20.06.2013 р..

Перевіркою встановлено порушення ВАТ "Запоріжсталь" п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.3 ст. 200 ПК України, п. 1.1 розділу IV "Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.12р. №1340, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення за березень 2013 року на загальну суму ПДВ - 80 560 грн.

05.07.2013р. на підставі акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000020028, яким ВАТ "Запоріжсталь" було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2013 року на суму 80 560 грн.

Відповідно до наказу СДПІ №17 від 01.07.2013р., посадовими особами відповідача у період з 02.07.2013р. по 19.07.2013р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ВАТ "Запоріжсталь" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2013 року, за результатами якої було складено акт перевірки №28/30-20/00191230 від 19.07.2013р..

Перевіркою встановлено порушення ВАТ "Запоріжсталь" п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення за квітень 2013 року на загальну суму ПДВ - 109 545 грн. та бюджетного відшкодування за квітень 2013р. на загальну суму ПДВ 80 560 грн.

31.07.2013р. на підставі акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000053020, яким ВАТ "Запоріжсталь" було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 80 560 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40 280 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень, прийнятих на підставі актів перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність винесення ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п.п. 14.1.181 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки за березень 2013 року, перевіркою було встановлено, що ВАТ "Запоріжсталь" до податкового кредиту березня 2013 року включено операції з придбання шпал дерев'яних просочених, тип 2-А ПП "Транспромліс ДД" на загальну суму ПДВ 80 560 грн., по якому не підтверджується поставка згідно з наступним: підприємством до податкової декларації з ПДВ березня 2013 року включено до податкового кредиту операції з придбання шпал дерев'яних просочених на загальну суму 483 357,60 грн., у тому числі ПДВ 80 599, 60 грн. По взаємовідносинам з ПП "Транспромліс ДД" до перевірки надані наступні документи: договір поставки №20/2013/437 від 04.02.2013р., податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, сертифікати та паспорти якості, копія витягу з книги ввозу-вивозу ТМЦ на ВАТ "Запоріжсталь". При цьому всупереч умов договору до перевірки не були надані акти приймання-передачі ресурсів та товарно-транспортні накладні на поставку ресурсів у зв'язку з їх відсутністю на ВАТ "Запоріжсталь" (стр. 31 акту). Однак до перевірки були надані записи з книги ввозу-вивозу ТМЦ на ВАТ "Запоріжсталь". Відповідно до інформації з книги ввозу-вивозу ТМЦ на ВАТ "Запоріжсталь" головним відділом податкової міліції СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі встановлено та опитано власника автотранспорту НОМЕР_1, НОМЕР_2 ОСОБА_1, який пояснив, що він в період 2013 року автоперевезень продукції (деревини) від імені ПП "Транспромліс ДД" на ВАТ "Запоріжсталь" не здійснював. На підставі наведеного, відповідач дійшов висновку про відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували реальність факту поставки товарів від ТОВ "Транспромліс ДД" на ВАТ "Запоріжсталь" у березні 2013 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р., (далі - Закон України №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовим особам відповідача під час перевірки було надано видаткові накладні, що підтверджують факт передачі товару від постачальника до покупця, податкові накладні, платіжні документи, які відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують реальність вчинених операцій з придбання шпал просочених у березні 2013 року від ПП "Транспромліс ДД".

Щодо відсутності актів прийому-передачі товару, судом першої інстанції було вірно зазначено, що податковим законодавством не передбачена обов'язкова наявність актів прийому-передачі на товар. До того ж згідно умов Специфікації №1 від 11.02.2013р. до договору №20/2013/437 від 11.02.2013р. між ВАТ "Запоріжсталь" та ПП "Транспромліс ДД" датою поставки на склад ВАТ "Запоріжсталь" вважається зокрема дата з відміткою на видатковій накладній. Отже, колегія суддів зазначає, що факт поставки товару підтверджується відміткою на видаткових накладних.

Стосовно відсутності товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається відповідач, не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Разом з тим, судом було досліджено надані позивачем копії товарно-транспортних накладних за березень 2013 року, у яких замовником перевезення є ТОВ "Сіріус ОПТ" а вантажоодержувачем є ТОВ "Транспромліс ДД", пункт навантаження - м. Кривий Ріг, пункт розвантаження - м. Запоріжжя, вантаж - шпала дерев'яна тип 2А ГОСТ 78-89 просочена.

Отже, колегія суддів вважає, що зазначені товарно-транспортні накладні не повинні і не могли бути у позивача.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на пояснення власника автомобіля НОМЕР_1, НОМЕР_2 ОСОБА_1, оскільки, як вже вказувалося судом першої інстанції, відсутній такий, що набрав законної сили обвинувальний вирок суду, у якому б відповідним поясненням свідка була б надана оцінка.

Окрім того, в акті перевірки за березень 2013 року відповідач посилається на довідку ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №13/22-1453/36320996 від 07.06.2013р. про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Транспромліс ДД" з питання документального підтвердження господарських відносин із ВАТ "Запоріжсталь" за період березень 2013р., у якій зокрема зазначено, що за результатами відпрацювання встановлено, що товар, реалізований в адресу ВАТ "Запоріжсталь" в березні 2013р. був придбаний в січні 2013р. у ТОВ "Сіріус Опт", але враховуючи відсутність у ТОВ "Транспромліс ДД" адміністративно-технічних умов, власних або орендованих складських, офісних приміщень, транспортних засобів, відсутність підтверджуючих документів, неможливо встановити місце зберігання зазначеного товару протягом періоду з лютого по березень 2013 року та спосіб перевезення товару.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами (згідно зі ст. 61 Конституції України).

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

З урахуванням вказаних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем безпідставно податковим повідомленням-рішенням №0000020028 від 05.07.2013р. ВАТ "Запоріжсталь" було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2013р. у розмірі 80 560 грн., у зв'язку з чим зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, як вбачається зі змісту акту перевірки за квітень 2013 року відповідач дійшов висновку про завищення ВАТ "Запоріжсталь" суми бюджетного відшкодування за квітень 2013 року на загальну суму ПДВ 80 560 грн. на підставі порушення, опис якого наведено в матеріалах акту перевірки за березень 2013 року, тобто у зв'язку із завищенням позивачем суми податкового кредиту та від'ємного значення за березень 2013 року на загальну суму ПДВ - 80 560 грн.

Так, проаналізувавши дані обставини справи, колегія суддів вважає помилковими висновки відповідача у акті перевірки за квітень 2013 року про завищення ВАТ "Запоріжсталь" суми бюджетного відшкодування за квітень 2013 року на загальну суму ПДВ - 80 560 грн., з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ "Запоріжсталь" не заявляло до бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 80 560 грн. у квітні 2013 року по взаємовідносинам із ПП "Транспромліс ДД", оскільки ВАТ "Запоріжсталь" сплатило вартість придбаних ресурсів від ПП "Транспромліс ДД" частково у травні 2013 року та у червні 2013 року.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що відповідно до рядка 23 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню" податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, ВАТ "Запоріжсталь" заявлено до бюджетного відшкодування за квітень 2013 року суму у розмірі 119 641 840 грн.

Також, згідно додатку №2 до вищезазначеної Податкової декларації встановлюється, що частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг у попередніх звітних (податкових) періодах складає 119 641 840 грн. У розшифровці строк додатку №2 до податкової декларації за квітень 2013 року вказуються постачальники, податкові накладні та суми ПДВ, по яким заявлено бюджетне відшкодування, серед яких підприємство ПП "Транспромліс ДД" відсутнє.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що твердження податкового органу про неправомірність заявлення ВАТ "Запоріжсталь" до бюджетного відшкодування у квітні 2013 року суми 80 560 грн. по взаємовідносинах з ПП "Транспромліс ДД" не відповідає дійсності та ґрунтується на неперевірених даних. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

У зв'язку з недоведеністю відповідачем фактів порушень, які послугували підставою для визначення позивачу сум грошового зобов'язання за основним платежем, відсутні підстави і для нарахування на суму такого зобов'язання штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів робить висновок про те, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п. 1,3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкові повідомлення - рішення №0000020028 від 05 липня 2013 року та №0000053020 від 31 липня 2013 року прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів не відповідають п.п.1,3 ч.3 ст.2 КАС України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко