Постанова № 39647769, 26.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/8646/13-а

Категорія: 3.6 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання незаконними дій щодо проведення перевірки та складання акту, визнання незаконним та скасування проекту рішень, визнання незаконною та скасування постанови про накладення стягнень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просить визнати незаконними дії Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області щодо проведення перевірки та складання акту №000200 від 12.11.2013р., визнати незаконним та скасувати проекти рішень про вжиття обмежувальних корегувальних заходів, яке прийняте на підставі акту перевірки №000200 від 12.11.2013р., визнати незаконною та скасувати постанову про накладення стягнень №76 від 22.11.2013р.

В обґрунтування позову зазначено, що перевірка характеристик продукції, що реалізується ТОВ"САВ-ДІСТРИБЬЮШН" у приміщенні об'єкту торгівлі за адресою: Одеська область, м. Котовськ, вул. 50-років Жовтня, 121 проведена відповідачем без належних підстав для проведення такої перевірки, та під час проведення перевірки відповідачем не проводився відбір товарів для експертизи (випробувань), що не дало можливості встановити невідповідність товару встановленим вимогам.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що на підставі наказу від 07.11.2013 № 663-од та направлення від 08.11.2013 № 247 проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів, за наслідками якої складено акт від 12.11.2013 № 000200.

У ході перевірки було встановлено порушення: п.17 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого ПКМУ від 29.07.2009р. №785; п.7 Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого ПКМУ від 29.07.2009р. №1149, а саме: поз. 2, 7 на маркуванні, пакуванні та супровідної документації відсутня інформація про адресу та найменування постачальника та/або імпортера, відсутній Національний знак відповідності; п. 17, 24 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, п.7 Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, п. "б" ч. 2 ст. 24 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", а саме: поз.3, 4 на маркуванні, пакуванні та супровідної документації відсутня інформація про адресу та найменування постачальника та/або імпортера, відсутній Національний знак відповідності, відсутня інструкція на державній мові; п. 24 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, а саме: поз. 5, 6, 8, 9 на маркуванні, пакуванні та супровідної документації відсутня інформація про адресу та найменування постачальника та/або імпортера; п. 17 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, п.7 Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, п. "б" ч. 2 ст. 24 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", а саме: поз. 1 на маркуванні, пакуванні та супровідної документації відсутній Національний знак відповідності, відсутня інструкція на державній мові.

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, прийнята постанова про накладення стягнень, передбачених статтею 44 Закону України " Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції " від 22.11.2013 № 76, якою встановлено порушення п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України " Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції " та застосовано штраф у розмірі 25 500 грн.

Крім цього рішенням відповідача від 25 листопада 2013 року про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, позивачу обмежено надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та тимчасової заборони надання продукції на ринку, строк виконання - 20 грудня 2013 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що при проведенні перевірки та винесенні постанови про накладення штрафних санкцій від 22.11.2013 року № 76 та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів - відповідачем дотримані нормами чинного законодавства України, а дії Інспекції під час проведення перевірки відповідали наданим повноваженням та чинному законодавству у сфері захисту прав споживачів, тому прийняті рішення є обґрунтовані та відповідають встановленим законодавством нормам.

Колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 року N 2735-VIпередбачено, що до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбаченихстаттею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 ст. 1 вищенаведеного Закону передбачено, що встановлені вимоги - вимоги щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами.

Статтею 1 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 01.12.2005 року № 3164-IV передбачено, що технічний регламент - закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.

Таким чином, зазначені штрафні санкції застосовуються виключно у разі введення в обіг продукції, що не відповідає встановленим вимогам. Тобто, встановленим вимогам повинна не відповідати саме продукція, а не її маркування, пакування тощо, вимоги до яких теж зазначаються в технічних регламентах.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку про протиправність спірної постанови відповідача від 22 листопада 2013 року № 76. Тобто, штрафні санкції накладені на позивача у відсутності необхідних підстав (наявність правопорушення) для цього.

Окрім того, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачено, що під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.

Таким чином, невідповідність продукції встановленим вимогам доводиться виключно експертизою зразків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зразків «невідповідної» продукції у позивача не відбирав та її експертизи не проводив. Тобто, у відповідача взагалі не мається належних та допустимих доказів вчинення вищенаведеного порушення позивачем (невідповідності продукції встановленим вимогам).

Також, як порушення з боку відповідача суд апеляційної інстанції вважає те, що штраф позивачу було нараховано згідно п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України "Про Державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", так як цією частиною статті передбачено застосування штрафних санкцій до особи яка ввела в обіг продукцію. Позивач не є таким, що ввів в обіг, а є розповсюджувачем, так як він не виробник та, як встановлено в судом першої інстанції, протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку надав документацію, що дає змогу встановити найменування та виробника, або особи яка поставила йому цю продукцію.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

Щодо визнання незаконним наказу № 663-од від 07.11.2013 року, дій Інспекції щодо проведення перевірки та складання Акту перевірки, проектів рішень відповідача від 12 листопада 2013 року про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Особа, яка вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо неї, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні перевірки. Задоволення позовних вимог позивача щодо визнання дій інспекції щодо проведення перевірки не може призвести до відновлення порушених позивача, оскільки після проведення перевірки права позивача порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки. А Акт перевірки не є рішенням контролюючого органу, а є лише документальним відображенням результату проведеної перевірки, в якому викладені її висновки та є підставою для прийняття рішень, що створюють для особи певні юридичні наслідки.

А відтак, позовні вимоги щодо визнання незаконними дій Інспекції щодо проведення перевірки та складанню Акту перевірки, задоволенню не підлягають.

Крім того, позовні вимоги в частині скасування Наказу про призначення та проведення позапланової перевірки позивача не підлягають задоволенню, оскільки станом на день звернення позивача до суду Наказ - як нормативний акт індивідуальної дії був реалізований та припинив свою дію.

Щодо визнання незаконними та скасування проектів рішень про вжиття обмежувальних корегувальних заходів, колегія суддів зазначає, що у зв'язку із тим, що позивачем була надана інформація про виконання рішення №123 від 25.11.2013р. про вжиття обмежувальних корегувальних заходів та повідомлення встановленого зразка про виконання рішення шляхом приведення продукції у відповідність начальником Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області було прийнято рішення №110 від 19.12.2013р., яким скасовано рішення від №123 від 25.11.2013р.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції допустив помилковий висновок про повну відмову у задоволенні позовних вимог, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 статті 94 КАС України: "Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа".

Відповідно до пп. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання незаконними дій щодо проведення перевірки та складання акту, визнання незаконним та скасування проекту рішень, визнання незаконною та скасування постанови про накладення стягнень - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про накладення штрафних санкцій №76 від 22 листопада 2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зобов'язати Державну казначейську службу України стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" (код ЄДРПОУ 35625082, вул. Дорогожицька, 1, м. Київ, 04119) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1085.56 грн. (одна тисяча вісімдесят п'ять гривень п'ятдесят шість копійок) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811054, 65107, м. Одеса, вул. Канатна буд. 83)

Постанова апеляційного суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.