Ухвала суду № 39647323, 08.07.2014, Апеляційний суд Харківської області

Провадження : 22ц/790/4173/14 Головуючий 1-ї інстанції - Єфіменко Н.В.

Справа № 2-2018/10889/2012 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : відшкодування шкоди.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Кукліної Н.О., Черкасова В.В.

при секретарі - Ткаченко Г.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення порушеного права, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поновлення порушеного права користування житловим будинком шляхом здійснення відповідачкою будівельних робіт, визначених у висновку ПГТ «Баранов и К» впроваджувального підприємства «Центр-Персонал», спрямованих на ліквідацію негативних наслідків впливу проїзної частини дороги, об лаштованої відповідачкою на своїй земельній ділянці, на його будинок.

В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги, просив стягнути з відповідачки майновий збиток в сумі 3 462 грн. та компенсацію моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., посилаючись на те, що він є власником будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_2, яка є власницею сусіднього будинку АДРЕСА_2, підсипала грунт і з безпосереднім примиканням до належного йому будинку облаштувала проїзд для великовантажних автомобілів. Вказані дії унеможливлюють обслуговування його будинку та призводять до руйнації.

Зазначений ним матеріальний збиток складається з витрат на правову допомогу в сумі 3 000 грн., оплати відповідей КП «ХМБТІ» на запити суду в сумі 162 грн. і вартості звіту ПТГ «Баранов і К» в сумі 300 грн.

Моральну шкоду позивач обґрунтовував ризиком знищення будинку, зниження його вартості та негативним впливом здоров'я осіб, які в ньому проживають.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 проти позову заперечували, посилаючись на його безпідставність, оскільки під час підсипки грунту було дотримано всі будівельні норми.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір по суті, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється, виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні право щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до вказаної правової норми майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Тобто, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі об'єктивні факти: неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка завдала шкоди, не була уповноважена на такі дії. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Таким чином, єдиною підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає такі елементи, як шкода, протиправність поведінки, причинний зв'язок між ними, а також за виключенням передбачених законом випадків, вина заподіювача шкоди, тобто відшкодуванню підлягає тільки та шкода, яка є об'єктивним наслідком протиправної дії чи бездіяльності, а тому лише наявність усіх вище перелічених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі є суміжними землекористувачами, при цьому позивачеві ОСОБА_1 належить житловий будинок АДРЕСА_1, відповідачу ОСОБА_2 належить житловий будинок АДРЕСА_2. (т.1 а.с.78, 222-226, 235-238, т.2 а.с.65-66).

Межі земельних ділянок сторін встановлені та погоджені власниками, що підтверджується відповідним актом (т.1 а.с.202-213).

Судом встановлено, що по межі земельної ділянки, на якій розташований будинок АДРЕСА_1, належний ОСОБА_1 відповідачем здійснена підсипка ґрунту з облаштуванням дороги з твердим покриттям, що підтверджено дослідженням ПГТ «Баранов и К» та не заперечується відповідачем (т.1, а.с. 20, 80-82, 103-105).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №8120 від 31.12.2013р., облаштування замощення для проїзду великовантажних автомобілів на земельній ділянці АДРЕСА_2 не впливає на нормальну експлуатацію будинку АДРЕСА_1, відповідає будівельним нормам. При цьому експерт вказав, що встановити ступінь руйнування конструктивних елементів та оздоблень приміщень будинку АДРЕСА_1 від впливу облаштування та експлуатації на сусідній земельній ділянці АДРЕСА_2 проїзної частини - неможливо, так як на появу дефектів впливає комплекс причин. Комплекс причин, вказаний в мотивувальній частині постанови, становить: значний термін експлуатації, умови експлуатації (несвоєчасне проведення ремонтів, використання не за призначенням), розташування будинку на підтопляємій території; відсутність належного стоку відведення поверхневих вод; недодержання власником будинку АДРЕСА_1 правил утримання приміщень будинку та підтримки його жилого стану; відсутність належного водовідведення з даху житлового будинку; деякий можливий вплив підсипаного ґрунту (т.2, а.с. 22-53).

З огляду на зазначене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено, що причиною руйнації його будинку є підсипка ґрунту, здійснена відповідачем. Доказів зниження вартості будинку АДРЕСА_1 внаслідок дій відповідача, як і доказів спричинення діями відповідача шкоди здоров'ю будь-яких осіб, позивачем також не надано.

Згідно ст.. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді 1 інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом 1 інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду 1 інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Колегією суддів не встановлено таких порушень норм процесуального та матеріального права, які могли стати підставою відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України для перегляду рішення суду першої інстанції та ухваленні нового.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає , що рішення судом 1 інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді