Ухвала суду № 39647189, 08.07.2014, Апеляційний суд Харківської області

Провадження : 22ц/790/4034/14 Головуючий 1-ї інстанції - Колодяжна І.М.

Справа № 2-641/1725/13 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Кукліної Н.О., Черкасова В.В.

при секретарі - Ткаченко Г.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 травня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «Верус» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агенство «Верус» в Комінтернівському районі м. Харкова, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі Банк) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «Верус» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агенство «Верус» в Комінтернівському районі м. Харкова, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 23 506,85 грн., посилаючись на те, що у червні 2006 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту на суму 5 203,89 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом 25,08% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 09.12.2009 року.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «Верус» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агенство «Верус» в Комінтернівському районі м. Харкова було укладено договір поруки, відповідно до умов якого ТОВ «Верус» поручився за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не виконує свої зобов'язання за кредитним договором виникла зазначена заборгованість.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 не укладала з Банком договору кредиту.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 травня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 23 306,85 грн.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Українське Фінансове Агенство «Верус» в особі філії ТОВ «Українське Фінансове Агенство «Верус» в Комінтернівському районі м. Харкова та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 200 грн., а також з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 235,07 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджено наявними у справі доказами, що ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», 09 червня 2006 року уклало з ОСОБА_1 кредитний договір № DNH4КР37520414 (далі - кредитний договір), згідно якого ОСОБА_1 отримала від банку кредит у сумі 5 203,90 грн. зі сплатою 2,09% у місяць на залишок заборгованості за кредитом строком до 09.12.2009 року включно (а.с.7-8).

За умовами кредитного договору він складається із Заяви позичальника, Умов надання споживчого кредиту «Розстрочка» («Стандарт»), які були надані ОСОБА_1 для ознайомлення у письмовому вигляді (а.с. 7, 11-14).

На виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором 22 березня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» уклало з ТОВ «УФА «Верус» договір поруки, за умовами якого обсяг відповідальності поручителя визначено у сумі 200 грн.(а.с.17).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором і надав відповідачу кредит (а.с.7-8).

ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала.

Станом на 21 січня 2013 року допустила заборгованість у сумі 23 506,85грн., з яких:

- 3070,00 грн. - заборгованість за кредитом;

- 8974,56 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 9866,73 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань;

- 500 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1095,56 грн. - штраф (процентна складова).

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення загальної заборгованості за кредитом у сумі 23 506,85грн грн.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач пропустив строк загальної і спеціальної позовної давності, не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За приписами ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до п.5.5 Умов, які є невід'ємною частиною кредитного договору, строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за даним договором встановлені сторонами тривалістю п'ять років (а.с.14).

Згідно ст.261 ЦК України початок перебігу строку позовної давності співпадає з моментом виникнення у позивача права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають із порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) при погашенні боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося порушення.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 припинила погашення кредиту з грудня 2009 року (а.с.5-6).

Із позовом до суду позивач звернувся 26 лютого 2013 року, тобто в межах п'ятирічного строку позовної давності, встановленої за домовленістю сторін.

Послання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 кредитний договір не укладала, грошей не отримувала, спростовується наявними у справі доказами.

За умовами кредитного договору він складається із заяви позичальника, Умов і Тарифів.

Із заяви ОСОБА_1 № DNH4КР37520414 від 09 червня 2006 року про надання кредиту у сумі 5 203,90 грн., підписаної ОСОБА_1 особисто, вбачається, що вона ознайомлена та згодна з Умовами, які були надані їй у письмовій формі, та висловлює свою згоду на те, що ця заява із запропонованими Умовами складає між нею і банком кредитний договір (а.с.7-8).

За таких обставин, кредитний договір відповідає вимогам ст.1055 ЦК України.

Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Інші доводи скарги також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано, а доводи апеляційної скарги не є істотними. В межах доводів апеляційної скарги підстав для його скасування або зміни не встановлено (стаття 308 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: