Ухвала суду № 39644077, 25.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 р. м.Львів Справа № 876/670/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представника відповідача Рибака Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року в адміністративній справі № 813/7907/13 за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 30.09.2013 р. звернулася до суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів, у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 05.09.2013 року № 417-о «Про звільнення ОСОБА_3»; поновити її на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець» або іншій рівнозначній посаді в Львівській митниці Міндоходів; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що наказом начальника Львівської митниці Міндоходів від 05.09.2013 р. № 417-о її було звільнено із займаної посади на підставі п.1. ст.40 КЗпП України у зв'язку із реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці. При цьому, на думку позивача, було грубо порушено норми трудового законодавства, оскільки разом із попередженням про вивільнення їй не було запропоновано іншої роботи на тому ж підприємстві, установі, організації та не отримано відмову від таких пропозицій, а також не взято до уваги те, що її син та чоловік тимчасово не працюють та перебувають на її утриманні.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Львівської митниці Міндоходів від 05.09.2013 року № 417-о «Про звільнення ОСОБА_3» та зобов'язано Львівську митницю Міндоходів запропонувати ОСОБА_3 посаду старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець» або рівноцінну посаду.

Приймаючи вказане рішення, суд виходив з того, що відповідачем не було дотримано процедури звільнення працівника із займаною посади відповідно до п.1 ст 40 КЗпП України у зв'язку із реорганізацією та скороченням чисельності працівників. Зокрема, не було подано до суду жодних доказів про те, що позивачу пропонувалися вакантні посади у Львівській митниці Міндоходів та письмових доказів про відмову позивача під особистий підпис від запропонованих посад, при тому, що згідно із матеріалами справи, на час звільнення позивача у Львівській митниці Міндоходів було 30 вакантних посад.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Львівська митниця Міндоходів подала апеляційну скаргу. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, тому просить її скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги, в основному, покликається на те, що відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому судом не взято до уваги неодноразове позбавлення позивачки премій та надбавок за неналежне виконання службових обов'язків, а також незадовільний результат проведеного тестування з метою визначення рівня кваліфікації.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом Львівської митниці Міндоходів від 05.08.2013 р. № 417-о «Про звільнення ОСОБА_3» звільнено ОСОБА_3 з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець» Львівської митниці відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці, відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 року № 80 "Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів» та штатного розпису Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 07.05.2013 року та введеного в дію наказом Львівської митниці Міндоходів від 08.05.2013 року № 1 «Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів на 2013 рік». Зазначені відомості внесені в трудову книжку ОСОБА_3, № запису 35 від 05.09.2013 року. Підставою такого звільнення стали передавальний акт та попередження про наступне вивільнення.

При прийнятті рішення, суд першої інстанції керувався п.1 ч.1 ст. 42 КЗпП України, в якій зазначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», який передбачає, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Про наступне вивільнення позивач була ознайомлена 18.06.2013 р., що підтверджується її особистим підписом (а.с.7). Але при цьому їй не було запропоновано іншої посади, що є порушенням трудового законодавства, яке передбачає, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Як встановлено матеріалами справи, на митному пості "Краковець" заплановано 15 посад старшого інспектора відділу митного оформлення № 4, рівнозначних тій, яку займала позивач, що підтверджується наявним у справі Тимчасовим штатним розписом на 2013 рік Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 07.05.2013 р. (а.с.48).

Таким чином, роботодавцем не було дотримано норм трудового законодавства та грубо порушено процедуру звільнення працівника у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці Міндоходів.

Статтею 42 Кодексу законів про працю України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, позивач була неодноразово позбавлена премій та надбавок за неналежне виконання службових обов'язків, на те, що її було понижено у спеціальному званні на один ступінь, а також на незадовільний результат при проведенні тестування з метою визначення рівня кваліфікації.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідно до ст.1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2013 року № 4312-VІ атестація працівників - це процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

Відповідно до Положення про проведення атестації державних службовців, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1922 (далі - Положення) з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах один раз на три роки проводиться їх атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків, визначених типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображених у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів відповідно до Закону України "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів.

Згідно із п.11 Положення, із наступними змінами та доповненнями, на підставі всебічного аналізу виконання основних обов'язків, складності виконуваної роботи та її результативності, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов'язків комісія приймає одне з таких рішень: відповідає займаній посаді; відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття навичок роботи на комп'ютері тощо; не відповідає займаній посаді. Атестованими вважаються державні службовці, визнані комісією такими, що відповідають займаній посаді, або відповідають займаній посаді за певних умов.

У разі прийняття рішення про невідповідність державного службовця займаній посаді комісія рекомендує керівникові перевести цього державного службовця за його згодою на іншу посаду, що відповідає його професійному рівню, або звільнити із займаної посади (абз. 3 п.12 Положення).

Згідно із наявним в матеріалах справи атестаційним листом від 01.12.2010 р. атестаційна комісія прийняла рішення про відповідність ОСОБА_3 займаній посаді.

Суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у п.19 постанови від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", оскільки позивач не була переведена в установленому порядку на Львівську митницю Міндоходів, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні вимог щодо поновлення її на посаді в Львівській митниці Міндоходів та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З урахування встановлення судом порушення порядку вивільнення працівника згідно із п.1 ст.40 КЗпП України, вказане має наслідком зобов'язання Львівської митниці Міндоходів запропонувати ОСОБА_3 посаду старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець» або іншу рівноцінну посаду.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року в адміністративній справі № 813/7907/13 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий судді Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 30 червня 2014 року.