Ухвала суду № 39638922, 24.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 876/14479/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Чижевського М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

01 жовтня 2013 року фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ) від 02.08.2013 року за №0000381702 та №0000391702.

Постановою від 13 листопада 2013 Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Дрогобицька ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року, Дрогобицька ОДПІ 02 серпня 2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення: - № 0000381702, яким позивачу збільшила грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 99757, 50 грн., в тому числі 68081, 00 грн. основного платежу та 31676, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

-№ 0000391702, яким збільшила грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 86803, 28 грн., в тому числі 57868, 85грн. основного платежу та 28934,43 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач порушив вимоги підпунктів 14.1.181, 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень - листопад 2011 року на загальну суму 68 081,00 грн..

Крім того, на порушення пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України позивач допустив завищення витрат за 2011 року на суму 340405,00 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності за 2011 рік в сумі 57 868, 85 грн..

В акті перевірки відповідач зазначив, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат вартість товарів по господарських операціях з контрагентами ТзОВ ,,Промтехметал", ТзОВ ,,Сталевий Дім", ТзОВ ,,Доміно 2010", ТзОВ ,,Квант Ресурс", ТзОВ ,,Імпульс плюс 2010", ТзОВ ,,Викуп" та суми ПДВ по цих операціях - до податкового кредиту.

Такі висновки податковий орган робить на підставі актів перевірок контрагентів позивача, згідно яких укладені позивачем з контрагентами правочини є нікчемними.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції з придбання позивачем у його контрагентів товарів мали реальний характер, а тому позивач правомірно сформував свої валові витрати та податковий кредит по вказаних господарських операціях.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, ч. 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Наведені обставини свідчать про те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що ФОП ОСОБА_3 як замовник уклав ряд договорів, зокрема: з ТзОВ ,,Промтехметал" договір поставки за № 6105 від 01 квітня 2011 року; з ТзОВ ,,Сталевий Дім" договір поставки продукції за № 15/06 від 01 червня 2011 року; з ТзОВ ,,Викуп" договір поставки за № 32/08 від 01 серпня 2011 року.

Виконання умов договорів оформлене видатковими та податковими накладними, а також платіжними дорученнями.

На підставі виданих ТзОВ ,,Промтехметал" податкових накладних на загальну суму 18732,59 грн. та ПДВ в сумі 3746,50 грн., ТзОВ ,,Сталевий Дім" на загальну суму 58261,20 грн. та ПДВ в сумі 11652,24 грн., ТзОВ ,,Викуп" на загальну суму 220344,00 грн. та ПДВ на в сумі 44068,80 грн. ФОП ОСОБА_3 відніс до складу податкового кредиту відповідних періодів ПДВ на загальну суму 59467,54 грн..

Крім того, на виконання умов усних договорів ТзОВ ,,Доміно 2010" у квітні та травні 2011 року передало для ФОП ОСОБА_3 товари на загальну суму 4916,67 грн. та ПДВ в сумі 983,33 грн., ТзОВ ,,Квант Ресурс" передало у липні 2011 року товарів на загальну суму 33765,86 грн. та ПДВ в сумі 6753,17 грн., ТзОВ ,,Імпульс плюс 2010"передало у серпні 2011 року товарів на загальну суму 4383,33 грн. та ПДВ в сумі 876,67 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними та платіжними дорученнями.

На підставі виданих ТзОВ ,,Доміно 2010", ТзОВ ,,Квант Ресурс" та ТзОВ ,,Імпульс плюс 2010" податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів ПДВ на загальну суму 8613,17 грн..

Всього по зазначених господарських операціях позивач відніс до складу податкового кредиту протягом червня-листопада 2011 року ПДВ на загальну суму 68080,71 грн..

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України податковим органом не спростовується.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що позивач здійснював підприємницьку діяльність по ремонту, технічному обслуговуванню транспортного устаткування, роздрібної торгівлі автомобільними деталями та приладами. З цією метою ним у були укладені письмові та усні договори на придбання запасних частин до автотранспортних засобів з вищезазначеними контрагентами.

Придбані у контрагентів запасні частини позивач використав на ремонт автотранспортних засобів замовників робіт та послуг, а також реалізував покупцям, що підтверджується дослідженими судом першої інстанції видатковими та податковими накладними.

Господарські операції з постачальниками запасних частин до автотранспортних засобів ТзОВ ,,Промтехметал", ТзОВ ,,Сталевий Дім", ТзОВ ,,Доміно 2010", ТзОВ ,,Квант Ресурс", ТзОВ ,,Імпульс плюс 2010", ТзОВ ,,Викуп" та покупцями товарів, робіт, послуг позивач відобразив в бухгалтерському та податковому обліках, що не заперечувалось відповідачем.

На вартість реалізованих запасних частин та виконаних робіт і наданих послуг позивач збільшив дохід та податкові зобов'язання по податку на додану вартість.

Підставами для визнання факту відсутності здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів у зазначених контрагентів податковий орган зазначив відсутність документів на підтвердження перевезення товарів та неможливість проведення зустрічних звірок з цими контрагентами.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність постачальників позивача за місцезнаходженням на дату проведення перевірки позивача не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документи щодо підтвердження податкового кредиту, а також не може бути підставою для визнання нікчемними усіх угод, укладених постачальниками з позивачем.

Позивач надав суду докази, що станом на час здійснення господарських операцій усі контрагенти позивача були належними чином зареєстрованими та мали свідоцтва платників ПДВ. Дані факти відповідачем також не спростовані.

На підставі викладеного апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо реального характеру господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, позивач на законних підставах відніс до складу податкового кредиту за червень-листопад 2011 року ПДВ по господарських операціях з ТзОВ ,,Промтехметал", ТзОВ ,,Сталевий Дім", ТзОВ ,,Доміно 2010", ТзОВ ,,Квант Ресурс", ТзОВ ,,Імпульс плюс 2010", ТзОВ ,,Викуп" на загальну суму 68080,71 грн..

Доводи податкового органу апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки відповідачем не спростовується факт реалізації позивачем придбаних товарів, а доказів придбання позивачем цих товарів в інших постачальників відповідач не надав.

Суд також не приймає до уваги надану податковим органом копію вироку Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2012 року, оскільки вона в силу приписів ч.4 ст. 72 КАС України не має ніякого відношення до даної справи.

Згідно з п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо реального характеру господарських операцій позивача із його контрагентами, а тому понесені у зв'язку з придбанням запасних частин витрати на загальну суму 340405,00 грн. позивач правомірно включив до витрат в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік.

Таким чином, висновки податкового органу про заниження податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності за 2011 рік в сумі 57 868, 85 грн. є безпідставними, а прийняте на основі цих висновків податкове повідомлення-рішення - протиправним.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у справі № 813/7390/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 01 липня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

В.Я. Макарик