Постанова № 39637727, 17.12.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/15542/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойка М.І.

при секретарі Кусти Ю.Ф.

представника третьої особи Кузнецовій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області, Головного Управління Юстиції в Донецькій області, третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.10.2012 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області (далі - відповідач 1), Головного Управління Юстиції в Донецькій області (далі - відповідач 2), третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.10.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є стягувачем у виконавчому провадженні. Як стало відомо позивачу, державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі того, що рішення суду було виконано. Про існування постанови позивачу стало відомо за усним поясненням державного виконавця і тільки з дати видачі постанови на руки позивач зміг з нею ознайомитися та оскаржити. Позивач зазначає, що усне повідомлення державного виконавця стало приводом для офіційного звернення і надання позивачу офіційної відповіді - постанови про закінчення провадження. Позивач не погоджується із оскаржуваною постановою, оскільки рішення суду щодо нього не виконане у повному обсязі, адже згідно із виконавчим листом відповідач мав зробити позивачу перерахунок пенсії та сплачувати її довічно. Також зазначає, що відповідач зробив тільки разовий перерахунок і сплатив тільки за деякий проміжок часу, а з 01.11.2011 року взагалі припинив добровільно виконувати рішення суду. Вважає, що рішення за таких умов не може визнаватися виконаним, а постанова про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню як незаконна. Просив визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 жовтня 2012 року.

Позивача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Просив справу розглянути без його участі.

Представник відповідача 1 в судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Від відповідача не надходило заяв про перенесення судового розгляду. Причини неявки відповідача в судове засідання суду не відомі.

Представник відповідача 2 в судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Від відповідача не надходило заяв про перенесення судового розгляду. Причини неявки відповідача в судове засідання суду не відомі.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог. Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності позивача та представників відповідачів, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та встановлені по справі обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 48 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Таким чином, позивач - ОСОБА_2 звертається з даним позовом саме до відповідачів - Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області, Головного Управління Юстиції в Донецькій області.

Відповідачі - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області та Головне Управління Юстиції в Донецькій області в своїй діяльності керуються Конституцією, Законом України «Про державну виконавчу службу» та іншими нормативно-правовими актами, здійснюють покладені на них державою обов'язки.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Крім того, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Гиря А.В., 30 жовтня 2012 року було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-16065/08 виданого 27.02.2012 року Донецьким окружним адміністративним судом. В мотивувальній частині постанови відповідач 1 зазначає, що виконати рішення без участі боржника неможливо, виконавчий документ повертається до суду згідно ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Проте, відповідач в оскаржуваній постанові, керується пунктом 11 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», з якої вбачається, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Згідно з ч. 5 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що державний виконавець при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.10.2012 року, не здійснив заходи, необхідні для своєчасного та повного виконання рішення та діяв не у спосіб та не в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

З огляду на наведене суд виходить із загальних засад права та у відповідності до ч. 3 ст.2 КАС України перевіряє, чи вчинені дії відповідача: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень, проте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа. З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 32,19 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України та ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області, Головного Управління Юстиції в Донецькій області, третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.10.2012 року, - задовольнити повністю.

Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 30.10.2012 р. про закінчення виконавчого провадження № 33958551.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні. Повний текст постанови виготовлено 24 грудня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Бойко М.І.