Ухвала суду № 39635751, 01.07.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/13316/13-к Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 11-кп/783/264/14 Доповідач : Валько Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого судді: Валько Н.М.

Суддів: Танечника І.І., Каблака П.І.

при секретарі - Матейко Ю.М.

з участю прокурора - Малиш Н.С.

адвоката - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Нанівського В.І. на вирок Галицького районного суду м.Львова від 05 березня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Даним вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого монтажником у приватному підприємстві «Ізотеп», раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,-

визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307; ч.2 ст.307 КК України та призначено йому покарання за ч.1 ст.307 КК України - 4 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.307 КК України, із застосування ст.69 КК України - 5 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, із застосуванням ст.69 КК України остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі. Покладено на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

Запобіжний захід - тримання під вартою до вступу вироку у законну силу, скасовано.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави 1774,00 грн. витрат за проведення експертних досліджень.

Доля речових доказів по справі вирішена відповідно до вимог закону.

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту та подальший збут наркотичного засобу обіг якого обмежений, за невстановлених досудовим слідством обставин, незаконно придбав невстановленим способом у невстановленої особи у невстановлений час наркотичний засіб обіг якого обмежений, бупренорфін (Субітекс), який незаконно зберігав по місцю свого проживання та 05.08.2013 року незаконно збув ОСОБА_4, шляхом продажу за 150 грн.

Крім цього, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу обіг якого обмежений, за невстановлених досудовим слідством обставин, незаконно придбав невстановленим способом у невстановленої особи у невстановлений час наркотичний засіб, обіг якого обмежений - бупренорфін (Субітекс), який незаконно зберігав по місцю свого проживання та 12.09.2013 року повторно незаконно збув ОСОБА_4, шляхом продажу за 300 грн.

Крім цього, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу обіг якого обмежений, за невстановлених досудовим слідством обставин, незаконно придбав невстановленим способом у невстановленої особи у невстановлений час наркотичний засіб, обіг якого обмежений - бупренорфін (Субітекс), який незаконно зберігав по місцю свого проживання та 24.09.2013 року повторно незаконно збув ОСОБА_4, шляхом продажу за 300 грн.

Крім цього, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу обіг якого обмежений, за невстановлених досудовим слідством обставин, незаконно придбав невстановленим способом у невстановленої особи у невстановлений час наркотичний засіб, обіг якого обмежений - бупренорфін (Субітекс), який незаконно зберігав по місцю свого проживання та 26.09.2013 року повторно незаконно збув ОСОБА_4, шляхом продажу за 300 грн.

Крім цього, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу обіг якого обмежений, за невстановлених досудовим слідством обставин, незаконно придбав невстановленим способом у невстановленої особи у невстановлений час наркотичний засіб, обіг якого обмежений - бупренорфін (Субітекс), який незаконно зберігав при собі з метою збуту.

26.09.2013 року під час затримання ОСОБА_2 на вул. Костомарова, 20 у м.Львові, в обвинуваченого було виявлено фрагмент таблетки білого кольору, яка знаходилась в паперовому згортку, яку він зберігав з метою збуту, що згідно висновку експерта №3/1331 від 28.09.2013 року, містить бупренорфін масою 0,0038 грам, що відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

Крім цього, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу обіг якого обмежений, за невстановлених досудовим слідством обставин, незаконно придбав невстановленим способом у невстановленої особи у невстановлений час наркотичний засіб, обіг якого обмежений - бупренорфін (Субітекс), який незаконно зберігав при собі з метою збуту.

26.08.2013 року при проведенні обшуку в період часу з 15.00 год. по 15.40 год. в присутності понятих, за місцем проживання ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено три таблетки білого кольору із відтиском напису В8, що знаходились в полімерному пакеті, які згідно висновку експерта №3/1333 від 28.09.2013 року, містять бупренорфін, що відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено. Загальна маса бупренорфіну в трьох таблетках з відтиском В8 становить 0,0240 грам.

У поданій апеляції прокурор, не погоджуючись з вироком суду 1-ї інстанції, вважає його незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При цьому, покликається на те, що суд не в повній мірі врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, кількість епізодів злочинної діяльності, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Вважає, що суд невірно застосував відносно ОСОБА_2 ст.69 КК України, оскільки, за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження з'ясовано, що там відсутні будь-які документи щодо сімейного стану обвинуваченого, зокрема, свідоцтво про одруження, свідоцтво про народження дитини та будь-які документи органу опіки та піклування, які б підтверджували наявність у ОСОБА_2 на утриманні малолітньої дитини; не надано суду медичної документації, яка б підтверджувала наявність у обвинуваченого захворювань, які б унеможливлювали відбування ним покарання у вигляді позбавлення волі. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.307 КК України - 4 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.307 КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. На підставі ст.70 КК України остаточно, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обрати ОСОБА_2 покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна.

У запереченнях на апеляцію адвокат ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 покликається на те, що вважає вирок суду обґрунтованим, винесеним без порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що апеляційна скарга не відповідає дійсним обставинам, які стверджені доказами, дослідженими в порядку КПК України, і такі обставини не можуть лягти в основу зміни вироку та застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 більш тяжкого покарання за скоєний ним злочин. Вказує на те, що суд, оцінивши характеризуючи дані обвинуваченого ОСОБА_2, дійшов вірного висновку про можливість відбуття ним покарання без утримання в місцях позбавлення волі, і обґрунтовано призначив останньому покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України і таке покарання відповідає вимогам ст.65 КК України. Просить апеляційну скаргу прокурора відхилити, а оскаржуваний вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який повністю підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задоволити, вважає вирок суду в частині призначення покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, позицію обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_5, які подану прокурором апеляційну скаргу заперечили, вважають вирок законним і обгрунтованим, просять залишити його без змін, а подану апеляцію - без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така до задоволення не підлягає.

До даного висновку колегія суддів приходить, виходячи із наступного.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, поданої прокурором, кваліфікація дій за ч.1 ст.307; ч.2 ст.307 КК України та доведеність вини за вказаними нормами Кримінального Закону апелянтом не оспорюється.

Щодо правильності призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, то колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що суд першої інстанції призначив таке обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ним злочинів, особи винного, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2

Зокрема, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 згідно ст.89 КК України раніше не судимий (т.2 матеріалів к/п а.с.145); має постійне місце проживання - АДРЕСА_1 де позитивно характеризується (т.2 матеріалів к/п а.с.149; 156); має захворювання - органічний розлад особи та поведінки, внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу, з приводу чого, проходив спеціалізоване лікування (т.2 матеріалів к/п а.с.103-104; 151); на обліку у наркологічному диспансері не перебуває (т.2 матеріалів к/п а.с.153); займається суспільно- корисною працею - згідно характеристики, виданої ПП «Ізотеп», ОСОБА_2 працює будівельником - монтажником у ПП « Ізотеп», де позитивно характеризується. Крім цього, із даної характеристики вбачається, що він станом на дату її видачі - 30 жовтня 2013 року, перебуває у цивільному шлюбі та виховує 3-х річну дитину (а.с. 22 матеріалів к/п №11-кп/783/264/14). Крім цього, обвинувачений ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307; ч.2 ст.307 КК України, щиро розкаявся, сприяв слідству і суду у встановленні істини у справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ОСОБА_2 призначено покарання за ч.1 ст.307; ч.2 ст.307 КК України у межах, установлених санкціями даних статтей, із урахуванням Загальних засад призначення покарання, регламентованих чинним КК України, а також норм ст.ст.373;374 КПК України та належним чином мотивовано прийняте рішення.

Призначене районним судом покарання обвинуваченому ОСОБА_2, на переконання колегії суддів, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляції правильних висновків суду не спростовують.

Підстав для зміни прийнятого судом рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.376; 405; 419; КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Нанівського В.І. на вирок Галицького районного суду м.Львова від 05 березня 2014 року відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.307; ч.2 ст.307 КК України залишити без задоволення, а вирок Галицького районного суду м.Львова від 05 березня 2014 року відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.307; ч.2 ст.307 КК України - без змін.

Згідно ст.404 КПК України виключити із резолютивної частини вироку покликання суду на застосування вимог ст.69 КК України при призначенні покарання на підставі ст.70 КК України.

Ухвала виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.

С У Д Д І :

Н.М.Валько П.І.Каблак І.І.Танечник