Ухвала суду № 39634779, 02.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Справа № 8024/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Затолочного В.С. та Довгої О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопетроль» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2013р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопетроль» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської обл. Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

23.04.2013р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Біопетроль» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією /ОДПІ/ Волинської обл. Державної податкової служби наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0002172205 від 15.04.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість /ПДВ/ за грудень 2012 року на 79999 грн.;

№ 0002162205 від 15.04.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 83125 грн., у тому числі 66500 грн. за основним платежем та 16625 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0002152205 від 15.04.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 192280 грн., у тому числі 153824 грн. за основним платежем та 38456 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.3-9).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2013р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.80-84).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ТзОВ «Біопетроль», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.87-93).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що складений відповідачем Акт перевірки не відповідає вимогам чинного законодавства, останній містить численні неточності та помилки. Податковим органом не представлено належних та достовірних доказів проведення позивачем фіктивних операцій з його контрагентом ТзОВ «Виробниче об'єднання Продтранссервіс»; відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення нафтопродуктів зумовлено тим, що перевезення таких здійснювалося транспортом контрагента; відсутність проведення інвентаризації під час проведення перевірки не повинна впливати на результати проведеної перевірки. Окрім цього, складення акту приймання нафтопродуктів за формою 5-НП є обов'язковим лише при комісійному прийманні нафти або нафтопродуктів при надходженні їх залізничним транспортом і не стосується автоперевезень нафтопродуктів.

Також наданими договором, податковими накладними та іншими первинними документами стверджується реальність здійснення господарських операцій по поставці нафтопродуктів у рамках укладеного з ТзОВ «Виробниче об'єднання Продтранссервіс» договору № 122 від 29.10.2012р.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, протягом 18.03.2013р.-22.03.2013р. ревізором Луцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Біопетроль» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Виробниче об'єднання Продтранссервіс» за період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт перевірки № 1666/22.5-35494901 від 29.03.2013р. (а.с.11-17).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем наступних вимог:

ст.ст.134, 138, 139, 140 Податкового кодексу /ПК/ України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 184588 грн. за IV квартал 2012 року;

п.185.1 ст.185, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, по причині чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 146499 грн. за жовтень та листопад 2012 року.

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення:

№ 0002172205 від 15.04.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість /ПДВ/ за грудень 2012 року на 79999 грн.;

№ 0002162205 від 15.04.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 83125 грн., у тому числі 66500 грн. за основним платежем та 16625 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0002152205 від 15.04.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 192280 грн., у тому числі 153824 грн. за основним платежем та 38456 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.23-25).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Виробниче об'єднання Продтранссервіс», на підставі яких платником податку були сформовані дані податкового обліку.

Зокрема, вказаним контрагентом не надано документів на підтвердження проведених господарських операцій з позивачем; платником податку ТзОВ «Біопетроль» не представлено документів про приймання нафтопродуктів установлених взірця та форми; у договірних сторін є відсутніми транспортні засоби; під час перевірки не виявилося можливим підтвердити фактичну наявність залишків паливно-мастильних матеріалів на складах у зв'язку з відсутністю посадових осіб; також на ТзОВ «Біопетроль» працює лише двоє осіб.

З урахуванням вказаних обставин контролюючий орган прийшов до висновку про відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по придбанню нафтопродуктів.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з ТзОВ «Виробниче об'єднання Продтранссервіс» не мали реального характеру, у вказаного підприємства були відсутні ресурси для виконання прийнятих на себе зобов'язань. Також під час судового розгляду податковий орган довів правомірність прийнятих рішень про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та ПДВ, зменшення розміру від'ємного значення суми з цього податку.

Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів у межах доводів апеляційної скарги вважає такими, що узгоджуються з фактичними обставинами справи і відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.2.4 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів реальний характер, яким чином придбавалися товари, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Згідно укладеного між ТзОВ «Виробниче об'єднання Продтранссервіс» (постачальник) та ТзОВ «Біопетроль» (покупець) договору поставки нафтопродуктів № 122 від 29.10.2012р. постачальник зобов'язався передати покупцю нафтопродукти, а покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору (а.с.26-27).

На виконання умов даного договору 31.10.2012р. позивачем придбано бензин А-95 кількістю 21730,0950 л на суму 226079 грн. 90 коп., в тому числі ПДВ 37679 грн. 98 коп., та кількістю 17134,1680 л на суму 172918 грн. 02 коп., в тому числі ПДВ 28819 грн. 67 коп.

Також 30.11.2012р. ТзОВ «Біопетроль» придбало в ТзОВ «Виробниче об'єднання Продтранссервіс» бензин А-76, А-92, А-95 та дизпаливо UA1/145,0117574-12 Л- 0,05-62 на загальну суму 479993 грн. 52 коп., з яких сума ПДВ складає 79998 грн. 92 коп.

Проведення вказаних операцій стверджується складеними податковими та видатковими накладними №№ 31122, 31123 від 31.10.2012р. (а.с.28-31), № 30127 від 30.11.2012р. (а.с.32-33), оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 281 та 631 за IV квартал 2012 року (а.с.35-36), карткою рахунку 631 за IV квартал 2012 року (а.с.37).

Поставка нафтопродуктів здійснювалася за рахунок постачальника на склад ТзОВ «Біопетроль», що знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Луцьк, вул.Рівненська, 76а, та наданий в оренду ТзОВ «Аргос СП», працівники якого за усною домовленістю двох керівників зазначених підприємств здійснили вивантаження придбаного палива (а.с.18-20).

Факт транспортування нафтопродуктів стверджується копіями товарно-транспортними накладними № Р92 від 30.10.2012р. (а.с.34) та № Р92 від 30.11.2012р. (а.с.54-55).

Також якість поставлених нафтопродуктів засвідчується сертифікатами відповідності та паспортом якості нафтопродуктів (а.с.66-73).

Приймаючи рішення по справі та вирішуючи розглядуваний спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що надані позивачем товарно-транспортні накладні складені не за формою № 1-ТТН та не відповідають вимогам, встановленим Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затв. наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008р., а також не містять всіх необхідних відомостей про вантаж, що транспортується.

Абзацом 2 п.5.4.1 вказаної Інструкції передбачено, що з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°С відповідно до ГОСТ 3900.

Враховуючи наведене, представлені позивачем товарно-транспортні накладні не дають можливості ідентифікувати нафтопродукти та перевірити їх відповідність до наданих паспортів якості, через ще належними доказами не підтверджується факт поставки та приймання нафтопродуктів.

Наявні у справі оборотно-сальдові відомості по рахунках 281 та 631 за IV квартал 2012 року (а.с.35-36) та картку рахунку 631 за IV квартал 2012 року (а.с.37) не доводять факту отримання ТзОВ «Біопетроль» нафтопродуктів від ТзОВ «Виробниче об'єднання Продтранссервіс», оскільки є внутрішніми документами підприємства і не підтверджують сам факт передачі товару від конкретного постачальника.

Облік руху нафти і нафтопродуктів регулюється розділом 14 зазначеної Інструкції, де в пункті 14.1 зазначено, що під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально-відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафтопродуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

Абзацом 2 п.14.4 вказаної Інструкції передбачено, що для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально-відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.

Враховуючи заперечення позивача на Акт перевірки № 1666/22.5- 35494901 від 29.03.2013р. про те, що приймання палива 30.10.2012р. відбулося за участю працівників ТзОВ «Виробниче об'єднання Продтранссервіс» та працівників ТзОВ «Аргос СП», які діяли за усною домовленістю керівників ТзОВ «Аргос СП» та ТзОВ «Біопетроль», вивантаження нафтопродуктів від імені позивача проводили неуповноважені особи, які не перебували в трудових відносинах з ТзОВ «Біопетроль», а відтак не були матеріально-відповідальними особами. Зазначене свідчить про порушення вимог вказаної Інструкції та суперечить тому, що відповідно до товарно-транспортної накладної № Р92 від 30.10.2012р. паливо прийняла директор позивача Поліщук Т.М.

Крім того, під час судового розгляду справи позивачем не надано документів, які підтверджують оприбуткування нафти і нафтопродуктів на складі паливно-мастильних матеріалів ТзОВ «Біопетроль», а також документів, які підтверджують інвентаризацію нафтопродуктів на підприємстві, що унеможливлює визначення наявності на складі ТзОВ «Біопетроль» пального, на яке представлені сертифікати відповідності та паспорти якості.

Відповідно до абз.2 п.13.2, п.13.3 вищевказаної Інструкції інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах проводиться не рідше одного разу на місяць. Основною метою інвентаризації є: виявлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами, а також суми готівки на АЗС; зіставлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами з даними бухгалтерського обліку; виявлення нестандартних нафтопродуктів; перевірка дотримання умов та порядку зберігання нафти та нафтопродуктів, а також готівки на АЗС.

З урахуванням наведеного, позивачем не підтверджено факт реальної поставки нафтопродуктів від ТзОВ «Виробниче об'єднання Продтранссервіс» до ТзОВ «Біопетроль» згідно із договором поставки нафтопродуктів № 122 від 29.10.2012 року, оскільки в підтвердження транспортування та приймання нафтопродуктів автомобільним транспортом позивачем не надані товарно-транспортні накладні установленої форми, які згідно з чинним законодавством є єдиними для всіх учасників транспортного процесу юридичними документами, що призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та мають зберігатись у покупця незалежно від того, хто здійснював перевезення вантажу (покупець чи продавець).

Не представлено позивачем документів, які підтверджують оприбуткування нафти і нафтопродуктів на складі паливно-мастильних матеріалів ТзОВ «Біопетроль», який знаходиться в м.Луцьку на вул.Рівненська, 76А; також не надано акту інвентаризації нафти та нафтопродуктів на зазначеному складі, яким можна було б встановити факт наявності чи відсутності придбаного палива в ТзОВ «Виробниче об'єднання Продтранссервіс».

За наведених обставин суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги покликання позивача на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2013р. у справі № 816/349/13-а за адміністративним позовом ТзОВ «Виробниче об'єднання Продтранссервіс» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської обл. Державної податкової служби про визнання дій протиправними та неправомірними, оскільки це рішення не встановлює або не спростовує реальності господарських операцій безпосередньо між сторонами договору поставки нафтопродуктів № 122 від 29.10.2012р.

Оцінюючи в сукупності вищенаведені обставини і представлені суду документи, колегія суддів вважає, що достовірних доказів реального проведення товарних операцій з ТзОВ «Виробниче об'єднання Продтранссервіс» сторонами не представлено, не здобуто таких й судом.

Наявність у позивача документів, які відповідно до ПК України є необхідними для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту та валових витрат, якщо таких господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору між позивачем та ТзОВ «Виробниче об'єднання Продтранссервіс» не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цих господарських операцій.

Із змісту представлених підприємством документів не видається можливим визначити місця поставки товарів, їхнього перевізника та умови транспортування, факти проведення розвантажувально-навантажувальних робіт тощо.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У розглядуваній справі, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган обґрунтовано виходив з того, що позивач фактично товари у контрагента ТзОВ «Виробниче об'єднання Продтранссервіс» не придбавав, а лише провів документальне оформлення розглядуваних операцій.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Виробниче об'єднання Продтранссервіс» не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди.

За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та валових витрат для цілей оподаткування відповідно ПДВ і податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог ПК України, а відтак й покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів ПК України, заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопетроль» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2013р. в адміністративній справі № 803/965/13-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.С.Затолочний

О.І.Довга