Постанова № 39634752, 23.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р. Справа№ 925/97/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 23.06.2014 року,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2014 року

у справі № 925/97/14 (суддя - Курченко Н.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Черкаський шовковий

комбінат»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 50 515,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.03.2014 року по справі № 925/97/14 позов публічного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 50 515,24 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат» 35 696,00 грн. заборгованості з орендної плати, 3 366,18 грн. пені, 697,13 грн. 3% річних, 10 755,93 грн. заборгованості з оплати за комунальні послуги та 1827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 24.03.2014 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2014 року по справі № 925/97/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково. Свої доводи скаржник обґрунтував тим, що при винесенні рішення місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В письмових поясненнях на апеляційну скаргу, ПАТ «Черкаський шовковий комбінат» заперечило проти задоволення апеляційної скарги вважає скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що винесене без порушення норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 21.05.2014 року відповідач надав суду свої пояснення по справі, в яких апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково. При цьому, відповідач зазначив, що у період з 01.04.2013 року по 30.07.2013 року включно, позивач відключав орендоване ним приміщення від електропостачання чим порушив умови договору оренди, що призвело до неможливості ведення господарської діяльності. В судові засідання 02.06.2014 року та 23.06.2014 року позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про причини неявки суд не повідомив.

Представник ПАТ «Черкаський шовковий комбінат» у судових засіданнях 21.05.2014 року, 02.06.2014 року та 23.06.2014 року також надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду Черкаської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін що з'явились в судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач про дату та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, участь відповідача у судовому засіданні 23.06.2014 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. При цьому, судова колегія враховує, що відповідач був присутній у судовому засіданні 21.05.2014 року та надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі, які колегією прийняті до уваги.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду та за клопотанням позивача строк розгляду у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України вже продовжувався.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

10 серпня 2012 року між позивачем (орендодавець за договором) та відповідачем (орендар за договором) укладено договір №162 оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове користування нежитлові приміщення першого поверху допоміжного корпусу (літ. «1М-4» згідно інвентарної справи БТІ), розташованого за адресою: АДРЕСА_2, згідно план-схеми (додаток до договору №1) (далі - приміщення), що є власністю орендодавця і складається із приміщень першого поверху чотирьох поверхового будинку та майно (додаток до договору №2), а орендар зобов'язується прийняти та оплачувати орендодавцю плату за користування (далі - орендна плата).

У відповідності до п. 1.2 договору сторони погодили між собою, що строк користування приміщенням діє протягом 12 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі. Пунктом 1.5 договору передбачили, що орендар починає користуватися приміщеннями з моменту сплати страхового внеску в сумі 18241,00 грн., з урахуванням ПДВ, та підписання акту прийому-передачі. Страховий внесок повинен бути сплачений не пізніше 14 серпня 2012 року і зараховується орендарю в якості оплати за перший та останній місяці оренди (п.1.5 договору).

Відповідно до п.2.3.5 договору, орендар зобов'язаний, у тому числі, сплачувати орендну плату і плату за комунальні послуги своєчасно та у повному обсязі. За домовленістю сторін до складу орендної плати включаються вартість спожитої орендарем електроенергії, води, вивіз сміття, утримання приміщень та прибудинкової території, пожежна та охоронна сигналізація, телефонний та інтернет зв'язок і т.і. Орендар сплачує зазначені послуги за окремими рахунками, які виписуються та надаються орендодавцем орендарю до оплати або самостійно.

При цьому, пунктом 2.3.7 договору передбачено, що орендар зобов'язаний придбати за свій рахунок лічильнику обліку води, які залишаються у власності орендодавця після закінчення дії терміну договору.

За користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю місячну орендну плату у сумі 9120,50 грн., з урахуванням ПДВ згідно розрахунку, що додається до договору та є його невід'ємною частиною (додаток №3). Орендна плата встановлена по цьому договору включає платежі за користування приміщенням і плату за користування земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, а також яка прилягає до приміщення і необхідна для досягнення мети оренди (п.3.1 договору). Орендна плата вноситься один раз на місяць, починаючи з моменту фактичної передачі приміщення орендареві по Акту прийому-передачі не пізніше 05 числа розрахункового місяця (п.3.2 договору). Платежі за водопостачання та електроенергію проводяться орендарем самостійно відповідно до фактичного споживання відповідно до показань лічильників, діючих тарифів відповідних організацій та пропорційно займаній площі (п.3.4 договору).

Відповідно до п. 4.5 договору приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами двостороннього акту прийому-передачі.

За прострочення сплати орендної плати більше 10 днів, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення (п.6.1 договору).

Строк дії договору: з дня підписання його сторонами та діє до закінчення строку оренди за даним договором, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.7.3 договору).

Так, 14 серпня 2012 року сторонами складено акт приймання-передачі до договору оренди нежитлового приміщення від 10 серпня 2012 року, відповідно до якого відповідач прийняв у тимчасове користування нежитлові приміщення, майно згідно переліку (61 найменування) та лічильники (електроенергії, гарячої та холодної води).

З матеріалів справи також вбачається, що 01 січня 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою сторони виклали п.3.1 у наступній редакції: «Розмір орендної плати з 01.01.2013 по 01.05.2013 зазначається в протоколі узгодження договірної ціни (додаток 3) - бенкетна зала - 207 м.кв. та кабінет для ВІП клієнтів площею 26 м.кв. по 16 грн. 40 коп. за 1 м.кв.; - приміщення загального користування та інші площею 221 м.кв. по 15,5 грн. за 1 м.кв.».

Як зазначає позивач, в порушення умов договору відповідач не у повному обсязі сплачував орендну плату та вартість комунальних послуг, внаслідок чого станом на 14 січня 2014 року утворилась заборгованість в сумі 38196,00 грн. (по орендній платі) та 10755,93 грн. (з оплати за комунальні послуги), що підтверджується рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та розрахунками заборгованості.

09 січня 2014 року позивач направив відповідачу претензію за вих.№11, у якій вказав, що станом на 01.01.2014 року прострочена заборгованість по орендній платі становить 36000,52 грн., яку вимагає негайно погасити і виконати взяті на себе договірні зобов'язання. Претензія одержана відповідачем 13.01.2014 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

13 січня 2014 року сторонами складено акт приймання-передачі до договору оренди нежитлового приміщення від 10 серпня 2012 року, згідно з яким відповідач повернув позивачу нежитлові приміщення та майно згідно переліку (60 найменувань).

15 січня 2014 року позивач та відповідач підписали акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 15.01.2014 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 39831,43 грн.

Так, у січні 2014 року ПАТ «Черкаський шовковий комбінат» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 50515,24 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання щодо порядку та строків сплати орендної плати та комунальних послуг за договором оренди нежитлового приміщення №162 від10 серпня 2012 року, внаслідок чого станом на 14.01.2014 утворилась прострочена заборгованість з оплати; за прострочення виконання грошових зобов'язань нараховані договірна пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення строків оплати з 16.11.2012 по 14.01.2014 та згідно ст.625 ЦК України три проценти річних від простроченої суми у тому ж періоді прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач сплатив позивачу 2500 грн. основного боргу, у зв'язку із чим позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Черкаської області від 24.03.2014 року по справі № 925/97/14 позов ПАТ «Черкаський шовковий комбінат» до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 50 515,24 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 35 696,00 грн. заборгованості з орендної плати, 3 366,18 грн. пені, 697,13 грн. 3% річних, 10 755,93 грн. заборгованості з оплати за комунальні послуги та 1827,00 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2014 року по справі № 925/97/14 частковому скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 35 696,00 грн. заборгованості з орендної плати, 3 366,18 грн. пені та 697,13 грн. 3% річних з прийняттям нового рішення.

Як вірно вказав суд першої інстанції, у відповідності до ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч.1 ст.175 ГК України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч.1 ст.193 ГК України).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Частиною 1 ст. 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договірних зобов'язань 14 серпня 2012 року позивач передав відповідачу у тимчасове оплатне користування нежитлові приміщення та майно, які відповідач прийняв та зобов'язався не пізніше п'ятого числа розрахункового місяця вносити орендну плату та комунальні платежі. Свої договірні зобов'язання щодо порядку та строків сплати орендної плати і комунальних платежів відповідач частково порушував, внаслідок чого утворювався борг з оплати, який відповідач не погасив, і 13 січня 2014 року по акту приймання-передачі повернув позивачу орендовані приміщення та майно, відповідно, позивач припинив нарахування орендної плати.

Так, задовольняючи позов щодо стягнення заборгованості з орендної плати, місцевий господарський суд виходив з того, що сторонами договору було підписано зазначений вище акт звірки розрахунків, згідно з яким відповідач визнав заборгованість по договору в сумі 39831,43 грн. Тобто, місцевий господарський суд прийшов до висновку що актом звірки взаєморозрахунків між сторонами узгоджено суму заборгованості.

Проте з таким висновком суду першої інстанції судова колегія погодитися не може, оскільки, чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні ст.ст. 9,10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо. Такої ж, правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України зокрема у своїй постанові від 16.12.2010 року по справі № 17/717.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач дійсно порушував умови договору щодо оплати орендних платежів та вартість комунальних послуг, проте, у свою чергу, відповідач також порушив умови договору, зокрема пункт 2.1.2 договору в якому, орендодавець гарантував, що приміщення передається орендарю у належному стані придатному для його цільового використання. Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, та не заперечувалося представником позивача у справі, з 01.04.2013 року по 30.07.2013 року включно позивачем було відключено орендоване відповідачем приміщення від електропостачання.

Зазначене також підтверджується листуванням між сторонами, зокрема: листом позивача від 29.01.2013 року № 100 про наміри вимкнення електроенергії з 01.02.2013 року; листом позивача від 22.03.2013 року № 331 про наміри вимкнення електроенергії та водопостачання з 01.04.2013 року; листом позивача від 15.07.2013 року № 756 з якого вбачається фактичне вимкнення електроенергії; листом відповідача від 21.05.2013 року з вимогою не перешкоджати здійсненню господарської діяльності та вимикати електроенергію; листом відповідача від 21.05.2013 року з вимогою увімкнути електроенергію; листом відповідача від 21.05.2013 року з вимогою увімкнути електроенергію.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не заперечує, що орендодавець має право на відшкодування витрат по електроенергії, виходячи з фактичного споживання відповідно до показань лічильників, діючих тарифів відповідних організацій та пропорційно займаній площі, що передбачено п. 3.4 договору.

Однак, приймаючи рішення під час розгляду справи у суді першої інстанції, місцевим господарським судом не було взято до уваги, але, встановлено апеляційним господарським судом факт відключення орендодавцем постачання електроенергії в приміщення, яке орендував відповідач. Колегія суддів вважає, що такі дії позивача (відключення електроенергії), зробили неможливим використання орендованого відповідачем приміщення за цільовим призначенням у період з 01.04.2013 року по 30.07.2013 року включно, що призвело до неможливості ведення господарської діяльності, враховуючи зокрема й те, що дане приміщення використовувалося відповідачем в якості закладу громадського харчування в якому використовувалися електроплити.

За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що позовні вимоги щодо стягнення орендних платежів належить задовольнити без врахування періоду з 01.04.2013 року по 30.07.2013 року (7246,70 грн. за квітень, 9120,50 грн. за травень, 9120,50 грн. за червень, 9120,50 грн. за липень) в якому відповідач не міг використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням у зв'язку з порушенням саме орендодавцем - ПАП «Черкаський шовковий комбінат» умов договору № 162 оренди нежитлового приміщення від 10.08.2012 року, а саме, п 2.1.2 договору в якому, орендодавець гарантував, що приміщення передається орендарю у належному стані придатному для його цільового використання.

Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що з позивача слід стягнути на користь позивача 1087,80 грн. заборгованості з орендної плати. Вказана заборгованість відповідає матеріалам справи та фактичним обставинам справи.

Відповідно до статті 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення - зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового оборогу та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у простроченні виконання грошових зобов'язань зі сплати орендної плати та комунальних послуг.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 6.1 договору сторони обумовили, що за прострочення сплати орендної плати більше 10 днів, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Так, здійснивши розрахунок пені з 16.11.2012 року по 14.01.2014 року з урахуванням встановленої судом апеляційної інстанцій суми боргу з орендної плати 1087,80 грн., судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що з відповідача належить стягнути на користь позивача пеню у сумі 178,59 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши розрахунок трьох відсотків річних, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає що з відповідача за період з 16.11.2012 року по 14.01.2014 року підлягає стягненню 3% річних в сумі 38 грн.

Що стосується заперечень скаржника щодо стягнення з нього судовим рішенням 10755,93 грн. заборгованості з оплати за комунальні послуги, судова колегія вважає безпідставним, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з умов договору, як електроенергія так і водопостачання надавалися та розраховувалися відповідачу у відповідності до показників лічильників, тобто за фактично спожиті енергоресурси, а отже, є обґрунтованим. В цій частині судове рішення є обґрунтованим та законним.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2014 року у справі № 925/97/14 слід задовольнити частково. Рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2014 року у справі № 925/97/14 за позовом ПАТ «Черкаський шовковий комбінат» до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 50 515,24 грн. скасувати частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 35 696,00 грн. заборгованості з орендної плати, 3 366,18 грн. пені та 697,13 грн. 3% річних. В цій частині прийняти нове рішення суду яким, позовом ПАТ «Черкаський шовковий комбінат» до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 50 515,24 грн. задовольнити частково. Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ «Черкаський шовковий комбінат» 1087,80 грн. заборгованості з орендної плати, 178,59 грн. пені, 38 грн. три проценти річних. В іншій частині рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2014 року у справі № 925/97/14 (в частині стягнення з відповідача 10755,93 грн. заборгованості з оплати за комунальні послуги) - залишити без змін.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2014 року у справі № 925/97/14 - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2014 року у справі № 925/97/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 50 515,24 грн. скасувати частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 35 696,00 грн. заборгованості з орендної плати, 3 366,18 грн. пені та 697,13 грн. 3% річних.

В цій частині прийняти нове рішення суду яким, позовом публічного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 50 515,24 грн. задовольнити частково.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат» (м.Черкаси, вул. Чорновола, 170, ідентифікаційний код 00306851) 1087 (десять тисяч вісімдесят сім) грн. 80 коп. заборгованості з орендної плати, 178 (сто сімдесят сім) грн. 59 коп. пені, 38 (тридцять вісім) грн. три проценти річних.

4. В іншій частині рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2014 року у справі № 925/97/14 (в частині стягнення з відповідача 10755,93 грн. заборгованості з оплати за комунальні послуги) - залишити без змін.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат» (м.Черкаси, вул. Чорновола, 170, ідентифікаційний код 00306851) 436 (чотириста тридцять шість) грн. 19 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

6. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат» (м.Черкаси, вул. Чорновола, 170, ідентифікаційний код 00306851) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) 695 (шістсот дев'яносто п'ять) грн. 41 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

7. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Черкаської області.

8. Матеріали справи № 925/97/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 01.07.2014 року