Постанова № 39632391, 26.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/141/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Київської обласної митниці Державної митної служби України на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер Пласт» до Київської обласної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер Пласт» звернулись до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 від 26.04.2012 № 125000048/2012/1107671/1 про визначення митної вартості товарів; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації від 26.04.2012 № 125130000/2/00822; стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у Київській області надмірно сплачених до Державного бюджету суми ввізного мита у розмірі - 9137,93 грн. та податку на додану вартість у розмірі - 38379,30 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року та постановити нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22 жовтня 2007 року між ТОВ «Компанія «Інтер-Пласт» (покупець) та компанією ONCFOARMCONCRETELIMITED (Китай) (продавець) було укладено контракт №22/10/2007, відповідно до умов якого, продавець продає, а покупець купує товар в асортименті та кількості вказаному в Додатках.

Сторонами 24.02.2012 було підписано Доповнення №24/02-1 до контракту №22/10/2007 від 22.10.2007, відповідно до умов якого покупець купував поліациталь POM М90NATURAL, надалі - товар, у кількості 22000 кг за ціною 2.10 доларів США, загальною вартістю 46 200,00 доларів США.

Поставка даної партії Товару оформлена комерційним інвойсом компанії ONCFOARMCONCRETELIMITED №201202XD060 від 02.03.2012 на загальну вартість 46 200,00 дол. США.

23 квітня 2012 року з метою митного оформлення вказаного товару ТОВ «Компанія «Інтер-Пласт» подало до Київської обласної митниці вантажну митну декларацію (ВМД) №125130000/2012/210762, якою позивач задекларував імпорт поліацеталю POM М90NATURAL у кількості 22000 кг (код товару 39071000), на загальну митну вартість 46 200,00 дол. США.

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту на рівні 2.1 доларів США за кг, тобто, за основним (першим) методом, встановленим статтею 266 Митного кодексу України від 11.07.2002, що був чинний на момент митного оформлення товару.

Для підтвердження митної вартості товару, митному органу позивачем були надані: вантажна митна декларація №125130000/2012/210762 від 23.04.2012, облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №12500755/11/04723 від 22.02.2012, повідомлення про намір увезення №125130000/2012/410960 від 10.04.2012, накладна СМR №520 від 21.04.2012, коносамент ZIMUSNH4987298 від 08.03.2012, контракт №22/10/2007 від 22.10.2007 з додатками, додаткова угода №30/12/10 від 30.12.2010 до договору №22/10/2007 от 22.10.2007, додаткова угода №9/03/11 від 09.03.2011 до договору №22/10/2007 от 22.10.2007, додаткова угода №24/02-1 від 24.02.2012 до договору №22/10/2007 от 22.10.2007, рахунок-фактура (Інвойс) 201202XD060 від 02.03.2012, брокерський договір №16/12 от 16.12.2010, довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами №22201041 від 10.04.2012, екологічна декларація №23703 від 19.04.2012, перелік зазначених документів наведений у графі 44 ВМД №125130000/2012/210762 від 23.04.2012.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за основним методом, а саме за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

З вказаними висновками Київського окружного адміністративного суду частково погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Згідно зі статтею 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приписами статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України встановлено такі основні методи для визначення митної вартості імпортованих в Україну товарів: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач прийняла спірне рішення про визначення митної вартості товарів, застосовуючи резервний метод визначення митної вартості - метод №6.

Докази на підтвердження проведення консультацій між митним органом та декларантом, з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, в матеріалах справи відсутні.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначено Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пункту 10 Порядку відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України.

Згідно з пунктом 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем представлено відповідачу для митного оформлення оцінюваного товару документи, що передбачені п. 7 Порядку, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження числових кількісних і вартісних показників оцінюваного товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.ст. 266, 267 МК.

Щодо позовних вимог про повернення надмірно сплачені до бюджету суми гарантійних зобов'язань, колегія суддів виходить з такого.

За приписами ст.301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Як зазначено в частинах другій та шостій ст.301 Митного кодексу України, у разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Таке повернення сум надміру сплачених сум митних платежів здійснюється за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

На день виникнення спору процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначає Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року, із змінами та доповненнями (надалі Порядок 618).

Окрім того, Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 р. № 226 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 р., із змінами та доповненнями (надалі - Порядок 226).

Взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи регламентований Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженим наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 р. № 611/147 (надалі - Порядок взаємодії).

Відповідно до Порядку 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником та головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

За результатами розгляду такого звернення платника митним органом та за наявності підстав для повернення таких коштів Керівник (заступник керівника) митного органу підписує Висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи згідно додатку №1 до Порядку взаємодії.

Пунктом 5 цього Порядку та Порядку взаємодії встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за супровідним листом (поданням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, наведеною в додатку 3 до цього Порядку взаємодії, до якого додається Висновок про повернення та Реєстр висновків про повернення.

Таким чином, повернення надмірно сплачених платежів можливо при наявності наступних чинників: наявність факту надмірної сплати коштів, звернення платника до відповідного митного органу та подання митниці разом із зазначеним пакетом документів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що зазначеними нормативно - правовим актами визначений також механізм безпосереднього повернення таких коштів.

Так, як зазначено в п.9 Порядку 618 відомості про повернення сум помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів уносяться до митної декларації або до уніфікованої митної квитанції МД-1 (залежно від того, на підставі якого документа такі митні та інші платежі були перераховані до Державного бюджету України) та її електронної копії в порядку, установленому Державною митною службою України.

Відповідно до вимог п.10 Порядку 618 на підставі виписки з відповідного рахунку з обліку доходів державного бюджету в Картці - особовому рахунку платника податків зазначаються реквізити відповідного платіжного документа та коригується відповідна звітність (у частині перерахованих до бюджету митних платежів).

Зазначене свідчить про наявність чіткого нормативно-правового врегулювання дій саме відповідача, як митного органу щодо повернення надмірно сплачених митних платежів та їх обов'язкове відображення в цілого ряду митних документах (митних деклараціях, митних квитанціях, Картці-особового рахунку платника, тощо), які можуть бути вчинені саме митним органом, а не іншим державним органом.

Тому, позовні вимоги про повернення надмірно сплачені до бюджету суми гарантійних зобов'язань не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись, ст.ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Київської обласної митниці Державної митної служби України - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року - скасувати.

Постановити нову Постанову, якою в задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер Пласт» до Київської обласної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області в частині стягнення з Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер Пласт» надмірно сплачені до бюджету суми ввізного мита у розмірі - 9137 (дев'ять тисяч сто тридцять сім) гривень 93 копійки та податку на додану вартість у розмірі - 38379 (тридцять вісім тисяч триста сімдесят дев'ять) гривень 30 копійок - відмовити.

В решті Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду буде виготовлено 03.07.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді О.В. Карпушова

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.