Постанова № 39632263, 06.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 червня 2014 року №826/4052/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомприватного підприємства «Сяйво-2000»до державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2013 №0003342230 та від 14.05.2013 №0003352230,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Сяйво-2000» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2013 №0003342230 та від 14.05.2013 №0003352230.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем процедури проведення позапланової перевірки та безпідставністю висновків органу державної податкової служби щодо заниження позивачем податкових зобов'язань із податку на прибуток та податку на додану вартість за взаємовідносинами із приватним підприємством «Елітград».

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 13.03.2013 №254/22-3/30789173, та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 14.05.2013 №0003342230 та від 14.05.2013 №0003352230 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом приватним підприємством «Елітград».

В судовому засіданні 12.05.2014 сторони подали клопотання про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено невиїзну позапланову документальну перевірку приватного підприємства «Сяйво-2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з приватним підприємством «Елітград» за період з 01.01.2010 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Сяйво-2000» підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 66 136,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 55 710,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 13.03.2013 №254/22-3/30789173 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 14.05.2013 №0003352230, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 65 904,00 грн., у тому числі: 55 710,00 грн. - основний платіж, 10 194,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 14.05.2013 №0003342230, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 72 569,00 грн. у тому числі: 66 136,00 грн. - основний платіж, 6 433,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Щодо доводів позивача про відсутність правових підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до приписів пункту 86.1 статі 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

За посиланням позивача, директор приватного підприємства «Сяйво-2000» не отримував копію наказу та повідомлення про проведення перевірки, а також не знав про існування акту перевірки від 13.03.2013 №254/22-3/30789173 та податкових повідомлень-рішень від 14.05.2013 №0003342230, від 14.05.2013 №0003352230, чим був позбавлений можливості подання заперечень на акт перевірки.

Суд не погоджується із доводами позивача щодо порушення відповідачем приписів пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України через невручення позивачеві копії наказу про проведення перевірки з огляду на наступне.

Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Позапланова перевірка приватного підприємства «Сяйво-2000» проводилась на підставі наказу державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 26.02.2013 №406, який є розпорядчим документом і свідчить про рішення керівника контролюючого органу про проведення відповідної перевірки за наявності підстав, визначених Податковим кодексом України. Позивачем не наведено суду доказів щодо відсутності правових підстав для прийняття відповідного наказу.

З матеріалів справи вбачається, що копія наказу від 26.02.2013 №406 разом із повідомленням про проведення перевірки від 26.02.2013 №4607/10 надіслані державною податковою інспекцією у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві позивачеві рекомендованим листом 26.02.2014.

Враховуючи, що перевірку розпочато 27.02.2014, тобто після надіслання позивачеві копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, відповідачем не порушено процедуру проведення відповідної перевірки.

Тому зазначені доводи позивача з приводу порушення податковим органом процедури проведення перевірки є необґрунтованими та безпідставними.

Аналізуючи доводи позивача щодо протиправності та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2013 №0003342230 та від 14.05.2013 №0003352230, суд наголошує на наступному.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що між приватним підприємством «Сяйво-2000» (покупець) та приватним підприємством «Елітград» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 01.06.2010 №3, відповідно до якого продавець в порядку та на умовах визначених договором зобов'язується передати товари народного користування в асортименті у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах визначених договором зобов'язується прийняти і оплатити товар.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 01.06.2010 №3; рахунків за відповідні періоди; видаткових накладних за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; виписок з особового рахунку; посвідчень та наказів про відрядження; заявок на поставку продукції тощо.

Суд звертає увагу, що всі наявні в матеріалах справи зазначені документи дають змогу визначити, якій саме товар поставлявся, за якою ціною та між якими контрагентами.

У свою чергу, державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між приватним підприємством «Сяйво-2000» та приватним підприємством «Елітград» вказано на акт державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя ДПС про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Елітград» від 25.06.2012 №520/23-212/37077000 за період 2010-2011 роки.

Ознайомившись із названим актом по контрагенту позивача, судом встановлено, що в акті державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя ДПС про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Елітград» від 25.06.2012 №520/23-212/37077000 відображено, що дійсно приватне підприємство «Елітград» протягом 2010-2011 років реалізовувало приватному підприємству «Сяйво-2000» товар.

Аналізуючи підстави, з яких відповідачем позивачеві нараховані грошові зобов'язання, су наголошує на тому, що:

- податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток;

- доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідач суду також не надав.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між приватним підприємством «Сяйво-2000» та приватним підприємством «Елітград» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.05.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги приватного підприємства «Сяйво-2000» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2013 №0003342230 та від 14.05.2013 №0003352230, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 14.05.2013 №0003342230 та від 14.05.2013 №0003352230.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.