Постанова № 39632225, 25.06.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2014 рокум. Ужгород№ 807/685/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судового засідання - Симканич Ю.В.

з участю сторін;

представника позивача - Муріна О.С.,

представника відповідача - Петрової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та часткове скасування податкового повідомлення - рішення №000232/22-0/00274105 від 29.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в частині 241 567,00 гривень основного платежу та 26 036,00 гривень штрафних санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області позов не визнав, з мотивів викладених у запереченнях (Т.1 а.с.186-193) та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зокрема пояснивши, що платником податків занижено витрати діяльності, прибуток від якої звільняється від оподаткування та відповідно завищено прибуток, який звільняється від оподаткування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч.3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріалами справи встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" зареєстроване Перечинською районною державною адміністрацією Закарпатської області як юридична особа, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію А01 № 70040 ( Т.1 а.с. 10).

Судом встановлено, що у період з 04.09.2012 по 08.10.2012 року Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією, правонаступником якої є Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Закарпатській області, була проведена планова виїзна перевірка Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки, викладеними у Акті №1076/22-01/00274105 від 15.10.2012 року (т.1 а.с.11-120)(далі - акт перевірки) Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція вручила Позивачу податкове повідомлення - рішення №000232/22-0/00274105 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму566 359,00 (п'ятсот шістдесят шість тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень (т.1 а.с.121).

Позиція податкового органу, викладена в акті перевірки, а також у запереченнях на адміністративний позов, зводиться до того, що Позивач припустився порушень податкового законодавства внаслідок повного включення до витрат сум нарахованих та відображених у податковому обліку негативних курсових різниць на залишок отриманих від нерезидентів кредитних коштів, а також відсотків, нарахованих за користування такими коштами, у той час як згадані витрати не підлягали врахуванню у зменшення бази оподаткування податком на прибуток підприємств у частині, пропорційній частці доходів від пільгової діяльності (продажу біопалива) у загальній сумі доходу позивача.

Окрім цього, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що вказані витрати неможливо ідентифікувати, або зв'язати з отриманням як доходів, що звільняються від оподаткування, так і доходів, що оподатковуються на загальних підставах, адже погашення тіла кредитів здійснювалося протягом усього перевіряємого періоду, впродовж якого позивач користувався позичковими коштами на оплатній основі; до того ж позичкові кошти були залучені для поповнення обігових коштів та ведення поточної господарської діяльності. Наведене створило підстави для висновку, що позивач використовував згадані кошти для фінансування як пільгової, так і іншої діяльності, що оподатковується за загальних підставах, отже витрати, пов'язані з їх залученням підлягають відповідному розподілу.

У таких діях платника податків відповідач вбачає порушення приписів підпункту 7.13.10 пункту 7.13 та пункту 7.20 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також пункту 15 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» та пункту 152.11 статті 152 Податкового кодексу України.

Податковим органом правильно встановлено, що у 4 кварталі 2010 року, 2011 та 2012 роках позивач користувався податковою пільгою у частині оподаткування податком на прибуток діяльності з виробництва біопалива.

До 01 квітня 2011 року особливості оподаткування суб'єктів, що мають право використовувати зазначену пільгу були урегульовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, підпунктом 7.13.10 пункту 7.13 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було встановлено, що тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2010 року звільняється від оподаткування прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива.

В силу приписів підпункту 7.20 статті 7 даного Закону платники податку, що користуються згаданою пільгою, ведуть окремий облік доходів, які не включаються до складу валових доходів або звільняються від оподаткування згідно з нормами зазначених пунктів. При цьому:

до складу валових витрат таких платників податку не включаються витрати, понесені у зв'язку із одержанням таких звільнених доходів;

балансова вартість покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, які використовуються для одержання таких звільнених доходів, не бере участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості згідно із пунктом 5.9 статті 5 цього Закону;

сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу основних фондів, що використовуються для отримання таких звільнених доходів, не враховується у зменшенні скоригованого валового доходу згідно із пунктом 3.1 статті 3 цього Закону. У разі коли основні фонди використовуються як для одержання звільнених доходів, так і для інших доходів, які підлягають включенню до складу валових доходів згідно з цим Законом на загальних підставах, скоригований валовий дохід платника податку підлягає зменшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів, що підлягає включенню до складу валових доходів згідно з цим Законом на загальних підставах, відноситься до загальної суми валових доходів з урахуванням звільнених.

З 01 квітня 2011 року відповідні відносини врегульовані нормами пункту 15 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, згідно положень якого тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняється від оподаткування прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива.

Пунктом 152.11 статті 152 даного Кодексу, встановлено, що платники податку на прибуток, дохід (прибуток) яких повністю та/або частково звільнено від оподаткуванням цим податком, ведуть окремий облік доходу (прибутку), який звільняється від оподаткування згідно з нормами цього Кодексу. При цьому:

до складу витрат таких платників податку, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов'язані з отриманням такого звільненого доходу (прибутку);

сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання такого звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування.

У разі якщо основні засоби використовуються для отримання звільненого доходу (прибутку) та інших доходів (прибутків), які підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів (прибутків), що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів (прибутків) з урахуванням звільнених.

При цьому, новелою є включення до даного пункту правила, згідно якого аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов'язані як з діяльністю, дохід (прибуток) від провадження якої звільняється від оподаткування, так і з іншою діяльністю.

Таким чином, суд приходить до переконання, що за змістом приписів пункту 7.20 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» єдиною спеціальною підставою, що унеможливлює включення витрат платника податків до валових є зв'язок таких витрат із одержанням доходів, звільнених від оподаткування податком на прибуток підприємств.

Саме за умови встановлення такого зв'язку витрати не підлягають врахуванню у зменшення об'єкту оподаткування такого платника податків. У разі ж неможливості встановлення або відсутності такого зв'язку, витрати платника податків, що пов'язані із здійсненням останнім господарської діяльності підлягають включенню до валових на загальних підставах, встановлених статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Посилання відповідача у акті перевірки на «неможливість ідентифікації» певних витрат позивача із одержанням пільгового доходу, свідчить про те, що перевіркою не встановлено зв'язку таких витрат зі здійсненням пільгової діяльності а значить і не виявлено передбачених законом перешкод для віднесення їх до валових.

Суд також погоджується із думкою, що до набрання чинності положеннями пункту 152.11 статті 152 Податкового кодексу України (01.04.2011 року) юридичні підстави розподілу витрат, які одночасно пов'язані як з діяльністю, прибуток від провадження якої звільняється від оподаткування, так і з іншою діяльністю, що оподатковується на загальних підставах, були відсутні, а наведене «правило розподілу» діяло виключно стосовно сум амортизаційних відрахувань, нарахованих на певну групу основних фондів, що використовуються для одержання як звільнених від оподаткування, так інших доходів.

З ІІ кварталу 2011 року витрати, що одночасно пов'язані як з пільговою, так і іншою діяльністю, оподатковуваною на загальних підставах, підлягають врахуванню у зменшення об'єкту оподаткування у частці, яка так відноситься до загальної суми витрат звітного періоду, як сума доходів (прибутків), що підлягають оподаткуванню на загальних підставах відноситься до загальної суми доходів (прибутків) з урахуванням звільнених.

Таким чином, для виключення з валових витрат сум нарахованих та відображених позивачем у податковому обліку до 01.04.2011 року негативних курсових різниць на залишок отриманих від нерезидентів кредитних коштів, а також відсотків, нарахованих за користування такими коштами, податковий орган мав достовірно встановити безпосередній зв'язок відповідних витрат з одержанням платником податків доходів, звільнених від оподаткування.

Для розподілу подібних витрат, що відображені позивачем у податковому обліку після 01.04.2011 року, податковий орган був зобов'язаний встановити їх зв'язок як з пільговою діяльністю, так і діяльністю, що оподатковується на загальних підставах.

Натомість відповідач не дослідив фактичні обставини використання платником податків кредитних коштів, одержаних від нерезидентів, не встановивши податкові періоди (час), а також напрями їх використання позивачем у господарській діяльності.

Всупереч принциповим приписам статті 58 Конституції України відповідач застосував норми пункту 152.11 статті 152 Податкового кодексу України до відносин, що склалися до набрання Податковим кодексом України законної сили, безпідставно надавши правилу «розподілу витрат» зворотну дію в часі.

Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №000232/22-0/00274105 від 29 жовтня 2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в частині 241 567,00 гривень основного платежу та застосування до останнього штрафних (фінансових) санкцій в сумі 26 036,00 гривень є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення. Факт порушень, вчинених позивачем, належними та допустимими доказами не доведено.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору (платіжне доручення № 5484 від 05.03.2014 року, (а.с. 2) у розмірі 487,20 грн. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області №000232/22-0/00274105 від 29.10.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в частині 241 567,00 грн. за основним платежем та 26 036,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяМ.М. Луцович