Ухвала суду № 39631692, 16.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2014 р. м. Київ К/9991/6859/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Лосєва А.М.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Калімуліна А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Асоціації «Незалежне об'єднання виробників зварювальних електродів «НовЕл»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011

у справі № 2а-2890/10/2670

за позовом Асоціації «Незалежне об'єднання виробників зварювальних електродів «НовЕл»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.06.2010 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 28.07.2009 № 0000762302/0, від 30.10.2009 № 0000762302/1 та від 15.12.2009 № 0000762302/2.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Асоціація «Незалежне об'єднання виробників зварювальних електродів «НовЕл» подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 20.07.2009 № 0000762302/0, а також за податковими повідомленнями-рішеннями від 30.10.2009 № 0000762302/1 та від 15.12.2009 № 0000762302/2, складеними за результатами оскарження первісного, податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 25566 грн., в т.ч. 17044 грн. основного платежу та 8522 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки невиїзної документальної перевірки за період з 01.05.2008 по 30.06.2008, викладені в акті від 07.07.2009 № 393/1-23-02/31722289, про порушення вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат за 2 квартал 2008 року витрати в сумі 68175,00 грн. за операціями з придбання комплекту обладнання у ТОВ «Торгус-Лугі», що не підтверджені первинними документами.

При цьому відповідач виходить з того, що правочин є нікчемним, а надані первинні документи не можуть бути взяті до уваги, оскільки директор ТОВ «Торгус-Лугі» при здійсненні реєстрації підприємства не мав стосунку до фінансово-господарської діяльності підприємства, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.07.2008 визнано недійсним запис про державну реєстрацію юридичної особи - ПП «Торгус-Лугі» та припинено юридичну особу.

Визнаючи протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не довів, що вчинений позивачем із ПП «Торгус-Лугі» правочин є таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України. ПП «Торгус-Лугі» є підприємством, що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і не є припиненим.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податкова накладна відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладною, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж особою уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.07.2008 встановлено, що директор ПП «Торгус-Лугі» до фінансово-господарської діяльності стосунку не мав, угоди не укладав та первинні документи не підписував, тому правочин між ПП «Торгус-Лугі» та позивачем вважається таким, що порушує публічний порядок , а отже є нікчемним відповідно до вимог ст. 228 Цивільного кодексу України.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, з метою подальшого використання в господарській діяльності, правильного обчислення валових витрат, наявності первинних документів, будь-які порушення постачальниками товару правил створення підприємства, ведення господарської діяльності не можуть бути самостійною підставою для позбавлення покупця права на валові витрати.

Платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, вимог законодавства щодо створення підприємств, здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати за порушення таким контрагентом правил ведення фінансово-господарської діяльності. У разі коли контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законами іншого не передбачено.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат, окрім встановлення дотримання таким платником вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно встановити реальність здійснених господарських операцій, тобто такі операції мають бути не тільки документально оформленими, а й повинні об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків.

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так само і реальний характер господарських операцій має підтверджуватися доказами, які відповідають вищевказаним критеріям.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

З метою дослідження фактичного вчинення господарських операцій, за якими сформовано податковий кредит та валові витрати, судам необхідно було встановити такі господарські операції, з'ясувати підстави, порядок, зміст, обсяг, вартість придбаного товару, мету його придбання.

Судами не досліджено господарські операції, за якими сформовано валові витрати, не досліджено первинні документи.

Суд апеляційної інстанції необґрунтовано застосував положення ст. 228 Цивільного кодексу України, якими встановлено нікчемність правочину, що порушує публічний порядок, тобто такого, що вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Необхідними умовами для визнання недійсним договору є його укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання протиправних наслідків.

Наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням суду про визнання недійсним запису про державну реєстрацію юридичної особи та її припинення після вчинення господарських операцій, за якими сформовано валові витрати, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, дотримання вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності, а не наявність протиправного умислу при вчинення конкретного правочину, що мало місце під час підприємницької діяльності юридичної особи, зареєстрованої у встановленому законом порядку.

Податкова накладна, на недійсність якої вказано судом апеляційної інстанції, є обов'язковим документом, що підтверджує податковий кредит з податку на додану вартість платника такого податку, тому невідповідність її вимогам законодавства, не позбавляє платника податку на прибуток права на валові витрати. До того ж деякі дефекти первинних документів, які не позбавляють можливості ідентифікувати підприємства, які вчинили господарську операцію, саму господарську операцію, її зміст, тощо, не є підставою для позбавлення права на валові витрати.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Асоціації «Незалежне об'єднання виробників зварювальних електродів «НовЕл» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.06.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м.Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді А.М. Лосєв

Ю. І. Цвіркун