Ухвала суду № 39631688, 02.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2014 р. м. Київ К/9991/6893/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Федорова М.О.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010

у справі № 2а-10852/09/5/0170

за позовом Приватного підприємства «Стройпрофи»

до Державної податкової інспекції у місті Алушті

про визнання дій протиправними та спонукання до виконання певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Алушті щодо невизнання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2008 рік податковою звітністю. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м.Алушті прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2008 рік. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті від 20.08.2009 № 0002411501/0 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2314, 20 грн., у тому числі: 2204 грн. основного платежу та 110, 20 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Державна податкова інспекція у м.Алушті подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08.04.2003 № 271/7592, ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Позивач 10.08.2009 подав до відповідача уточнюючий розрахунок № 9000733206 податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2008 рік у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, шляхом зменшення податкового зобов'язання у сумі 2204 грн.

Листом від 19.08.2009 № 4466/10/15 ДПІ у м.Алушті повідомила позивача про те, що вказаний уточнюючий розрахунок не визнаний податковою звітністю та був зареєстрований зі статусом «До відома».

Підставою для нарахування за податковим повідомленням-рішенням від 20.08.2009 № 0002411501/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2314,20 грн., в тому числі: 2204 грн. основного платежу та 110,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки невиїзної документальної (камеральної) перевірки, викладені в акті від 12.08.2009 № 1075/1501/34664838, про порушення вимог п. 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08.04.2003 № 271/7592, що полягали у невідповідності задекларованого показника в рядку 15 Декларації з податку на прибуток за 2008 рік показнику в рядку 14 Декларації з податку на прибуток попереднього звітного періоду.

При цьому зафіксовані в акті від 12.08.2009 № 1075/1501/34664838 порушення щодо допущення помилок з поданій Декларації, були самостійно виправлені позивачем в уточнюючому розрахунку від 10.08.2009 № 9000733206.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що поданий позивачем уточнюючий розрахунок податковим органом був прийнятий, однак безпідставно не був зарахований до його податкової звітності, а перевірка здійснена податковим органом після подання платником уточнюючого розрахунку.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.

Відповідно до абз. 1 п.п. 4.1.2. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Абзац 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону визначає вичерпний перелік обставин, за яких контролюючий орган має право не визнавати надану платником податків звітність у якості податкової. Такою підставою є заповнення податкової декларації всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, зокрема, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

При цьому ця норма закону передбачає, що у цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що контролюючий орган не мав підстав, передбачених в абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, для невизнання уточнюючого розрахунку від 10.08.2009 № 9000733206 податковою звітністю і не визнав такий розрахунок неподатковою звітністю у спосіб, передбачений цією нормою, а також не звертався до позивача з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Підстави для занесення до картки особового рахунку позивача даних уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2008 рік зі статусом «До відома», які фактично зводяться до того, що контролюючий орган не погоджується з декларуванням позивачем показників в певних рядках уточнюючого розрахунку, не є правовими підставами.

Так, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено, що у випадку, коли контролюючий орган не погоджується з декларуванням у податковій звітності платником податків певних показників, то показники такої податкової звітності автоматично відображаються в картці особового рахунку платника зі статусом «До відома».

З огляду на викладене, податковий орган безпідставно не визнав уточнюючий розрахунок позивача податковою звітністю, прийнявши його зі статусом «До відома».

Крім того, помилки у податковій звітності з податку на прибуток за 2008 рік були зафіксовані в акті перевірки після надання платником уточнюючого розрахунку з відповідними виправленнями.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді М.О. Федоров

Ю.І. Цвіркун