Ухвала суду № 39631620, 02.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2014 р. м. Київ К/9991/13409/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Федорова М.О.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.12.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2011

у справі № 2-а-6124/10/2570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс"

до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправним дії Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 19.05.2010 № 0000202310/0, від 22.07.2010 № 0000202310/1, від 14.09.2010 № 0000202310/2, від 24.11.2010 № 0000202310/3.

Бахмацька міжрайонна державна податкова інспекція Чернігівської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачу за податковими повідомленнями-рішеннями від 19.05.2010 № 0000202310/0, від 22.07.2010 № 0000202310/1, від 14.09.2010 № 0000202310/2, від 24.11.2010 № 0000202310/3 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальній сумі 14829 грн. слугували висновки планової виїзної перевірки, викладені в акті від 12.05.2010 № 565/23/34721650, про порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягали у неправомірному заявленні до бюджетного відшкодування за березень 2010 року податку на додану вартість за операціями з придбання у Приватного виробничо-комерційного підприємства «Сталекс» маркетингових послуг щодо реалізації і придбання паливно-мастильних матеріалів.

Висновок про нереальність вказаних операцій відповідач обґрунтовує тим, що первинні документи не містять підписів та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, відповідальну за здійснення маркетингових послуг, а тому не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 ХІV та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за N 168/704.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правова оцінка на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регулювався п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на отримання такого відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм Закону, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.

В результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем маркетингових послуг судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів (договорів про надання маркетингових послуг, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (послуг), звітів до акту здачі-прийняття робіт (послуг), платіжних доручень) встановлено, що такі документи відповідають дійсності, складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV, операції мали реальний характер і здійснені у межах господарської діяльності позивача.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що довідкою від 09.06.2010 № 23-610/21126952, складеною Державною податковою інспекцією у м. Суми за результатами проведення документальної невиїзної перевірки Приватного виробничо-комерційного підприємства «Сталекс», встановлено відсутність розбіжностей між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями контрагента.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді М.О. Федоров

Ю.І. Цвіркун