Ухвала суду № 39631619, 02.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2014 р. м. Київ К/800/53104/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представників приватного акціонерного товариства «Альба Україна», Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Стрелець Т.Г., Мороз Л.Л., Петриченко Ю.П., Дьяконової О.М., Мартиневич А.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Альба Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року приватне акціонерне товариство «Альба Україна» (далі - ПАТ «Альба Україна») пред'явило позов до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів про скасування податкового повідомлення-рішення від 06 листопада 2012 року № 245.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року, позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів № 245 від 06 листопада 2012 року.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що у жовтні 2012 року посадовими особами відповідача проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ПАТ «Альба Україна» законодавства України з питань державної митної справи при митному оформленні товару - лікарського засобу «Табекс ® », за результатами якої складено акт від 22 жовтня 2012 № н/69/12/100000000/22946976.

В акті перевірки зазначено, що при проведенні митного оформлення товару позивачем невірно визначено код УКТЗЕД препарату, що призвело до порушення позивачем Закону України «Про Митний тариф України» від 05 квітня 2001 року та до заниження податкового зобов'язання позивача по сплаті ввізного мита на суму 159723,77 грн.

06 листопада 2012 року відповідачем прийнято рішення за формою «Р» № 245, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами господарювання» у розмірі 159723 грн. 77 коп. за основним платежем та 56643 грн. 08 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що за змістом статті 313 Митного кодексу України (в редакції від 11 липня 2002 року № 92-IV ) класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключно компетенцією митних органів.

Суд першої інстанції послався на статтю 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05 лютого 1992 № 2097-XII, якою передбачено, що мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Пунктом 54.5 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання.

Митний орган здійснив розмитнення товару «Табекс ®» (таблетки, вкриті оболонкою) на підставі ВМД від 25 березня 2010 року № 100000029/2010/840288, 01 квітня 2010 № 100000029/2010/840335, 19 квітня 2010 року № 100000029/2010/840397, 27 квітня 2010 року № 100000029/2010/840444, 07 червня 2010 року № 100000026/2010/840641, 13 серпня 2010 року № 100000026/2010/841016, 03 вересня 2010 року № 100000026/2010/841129, 06 грудня 2010 року № 100000026/2010/841891 та 08 лютого 2011 року № 100130001/2011/380164 за кодом 3004 40 10 00 згідно з УКТЗЕД та визначив відповідно до Закону України «Про митний тариф» від 05 квітня 2011 № 2371-ІІІ ставку ввізного мита у розмірі 0%.

Скарг з приводу визначення коду товару чи ставки податку з боку платника податків як в порядку адміністративного оскарження, так і в судовому порядку не подавалось.

Оскільки податкове зобов'язання з ввізного мита за ставкою 0% під час митного оформлення товару на підставі зазначених вище ВМД було узгодженим в силу закону, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 листопада 2012 року № 245.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій та зазначає наступне.

Згідно пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України) митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 29 частини 1 статті 4 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Пунктом 23 частини 1 статті 4 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI визначено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до статті 246 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 248 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Частинами 1, 4, 5 статті 255 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI передбачено, що митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу. Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії. При виявленні порушення митних правил митний орган здійснює випуск товарів до завершення розгляду справи про таке порушення за умови, що: такі товари не підлягають конфіскації і не будуть потрібні надалі у процесі провадження у справі як докази; декларант сплачує всі митні платежі або забезпечує їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 257 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до підпункту «г» пункту 5 частини 8 статті 257 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Частинами 1, 2 статті 264 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI передбачено, що митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Згідно частин 5, 6 статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Частиною 8 статті 264 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI передбачено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до частини 1 статті 68 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частин 2, 3, 4 статті 69 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

07 серпня 2007 року наказом Міністерства фінансів України № 667 (який діяв на час розмитнення та визначення коду товару) затверджений Порядок роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі - Порядок).

Цей Порядок визначав завдання, функції відділів номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці (далі - ВНКТ) і відділів контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці (далі - ВКМВН) під час здійснення контролю за правильністю класифікації товарів, прийнятті рішень про визначення коду товару та порядок взаємодії з іншими структурними підрозділами регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі - товари), а також порядок ведення обліку, звітності та інші питання роботи ВНКТ (ВКМВН) у напрямі класифікації товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку контроль правильності класифікації товарів при митному оформленні здійснюється посадовими особами, що мають доступ до необхідних баз даних та інформації, що використовуються для виконання покладених завдань (уповноваженими особами ПМО, які пройшли відповідну підготовку та/або стажування у ВНКТ (ВКМВН), посадовими особами ВНКТ (ВКМВН), які перебувають в ПМО).

Згідно пункту 4 розділу ІІІ Порядку контроль правильності визначення коду товару згідно з УКТЗЕД під час митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом: перевірки повноти опису товару в митній декларації згідно з установленими вимогами, у тому числі опису його упаковки; перевірки відповідності відомостей про товар, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах; визначення завдань для перевірки характеристик товару з метою його ідентифікації та класифікації згідно з УКТЗЕД у разі ініціювання проведення митного огляду посадовими особами ВНКТ (ВКМВН) або вповноваженими особами ПМО.

Якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається попереднє рішення і при цьому неможливо провести ідентифікацію товару із зазначеною у попередньому рішенні інформацією або дана інформація суперечить тій, що зазначена в наданих документах, то ПМО готує запит до ВНКТ (ВКМВН) відповідно до вимог цього Порядку.

При встановленні невідповідності характеристик пред'явленого до митного оформлення товару відомостям, наведеним у попередньому рішенні, про цей факт інформується митний орган, який видав це попереднє рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач під час митного оформлення належним чином виконав зі свого боку всі передбачені митним законодавством вимоги, зокрема надав всі документи на підтвердження заявлених в ВМД від 25 березня 2010 року № 100000029/2010/840288, 01 квітня 2010 № 100000029/2010/840335, 19 квітня 2010 року № 100000029/2010/840397, 27 квітня 2010 року № 100000029/2010/840444, 07 червня 2010 року № 100000026/2010/840641, 13 серпня 2010 року № 100000026/2010/841016, 03 вересня 2010 року № 100000026/2010/841129, 06 грудня 2010 року № 100000026/2010/841891 та 08 лютого 2011 року № 100130001/2011/380164 відомостей.

В ході перевірки товаросупровідних документів у митного органу не виникло жодних зауважень щодо правильності та достовірності задекларованих позивачем відомостей, відповідач відніс товар лікарський засіб «Табекс ®» до кодів 3004 40 100 та 3004 40 10 00 УКТЗЕД (ставка ввізного мита « 0»), проставивши на ВМД відбитки штампу «Під митним контролем» та пропустив товар на митну територію України.

Статтею 336 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI визначено форми митного контролю.

Пунктом 7 частини 1 статті 336 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI передбачено, що контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно частини 3 статті 345 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Відповідно до частини 8 статті 345 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI у разі скасування, зміни за результатами документальної перевірки рішень щодо класифікації товарів для митних цілей, прийнятих митними органами відповідно до статті 69 цього Кодексу, або рішень про коригування заявленої митної вартості товарів, прийнятих митними органами відповідно до розділу III цього Кодексу, дії, вчинені підприємством на виконання таких рішень, не тягнуть за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій, нарахування пені, накладення адміністративних стягнень, крім випадків, якщо зазначені рішення були прийняті на підставі поданих підприємством недостовірних документів, недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання підприємством всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначених рішень, що суттєво вплинуло на характер цих рішень.

Частиною 6 статті 69 МК України від 13 березня 2012 року № 4495-VI передбачено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються митними органами виключно у разі, якщо прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили його на митну територію України (після сплати імпортером передбачуваних законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку із виявленням помилки у класифікації товару, зокрема з посиланням на результати проведеному перевірки.

Оскільки митний орган, приймаючи ВМД, здійснив всі необхідні дії, у встановленому законом порядку відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України, колегія Вищого адміністративного суду України вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що в подальшому він не мав підстав для прийняття відносно позивача податкового повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки щодо класифікації товару.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду України від 05 березня 2013 року у справі за позовом приватної фірми «Аспія» до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та від 10 грудня 2013 року у справі за позовом приватної фірми «Кібелла» до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення.

Згідно з частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: