Ухвала суду № 39631334, 25.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/800/19859/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу приватного підприємства "Оптіма-Грейн" (далі - Підприємство)

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013

у справі № 2а/2370/4266/2012

за позовом Підприємства

до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі - Тальнівська МДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 з позовом, в якому просило визнати протиправним скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.04.2012 № 0000032301 та від 20.04.2012 № 0000042301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013, у позові відмовлено з посиланням на те, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві товару та експедиторських послуг у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Контекс» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Гарантія успіху» документально не підтверджується, у зв'язку з чим зазначені операції не можуть викликати у позивача податкові наслідки.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства, дійсним обставинам справи та наявним у ній доказам, Підприємство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій та задовольнити позовні вимоги. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про презумпцію правочину, яку у розглядуваному випадку не спростовано податковою інспекцією, а також на дотримання законодавчо визначених умов щодо формування податкового кредиту за спірними операціями.

Тальнівською МДПІ у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому відповідач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків судів та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Тальнівською МДПІ було проведено:

позапланову невиїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2011 по 31.12.2011, оформлену актом від 29.03.2012 № 37/2201/36780003, за наслідками якої позивачеві було визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 580 196 грн. (у тому числі 386 797 грн. за основним платежем та 193 399 грн. за штрафними санкціями);

позапланову невиїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ за період з 01.11.2011 по 30.11.2011, оформлену актом від 05.04.2012 № 54/2201/36780003; за результатами цієї перевірки платникові збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 2 063 903 грн. (у тому числі 1 375 935 грн. за основним платежем та 687 968 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цих донарахувань став висновок податкового органу про незаконне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за операціями з придбання товару (кукурудзи подрібненої) та послуг з транспортного експедирування у товариства з обмеженою відповідальністю «Контекс» та у товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Гарантія успіху», позаяк, за твердженням Тальнівської МДПІ, зазначені операції опосердковані штучним створенням документообігу з метою отримання податкової економії без реального руху активів.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. При цьому документальне обґрунтування права на податковий кредит покладається на платника.

Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених правових норм випливає, що вимоги, які пред'являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлено ті реквізити, які мають бути обов'язкові вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію. Первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Суди обох попередніх інстанцій, дослідивши представлені учасниками спору докази та оцінивши їх в сукупності на підставі статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли висновку про те, що правовідносини позивача зі спірними контрагентами не опосередковувалися реальним виконанням.

При цьому відсутність реальної підприємницької діяльності у правовідносинах Товариства з названими постачальниками було встановлено судами на підставі як обставин, що свідчать про відсутність у постачальників об'єктивної можливості виконати спірні поставки (зокрема, в силу відсутності необхідного майна, основних фондів, трудових ресурсів), так і фактів неналежного документування цих операцій.

Слід зазначити, що з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вищенаведеним законодавчим вимогам, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

А відтак з огляду на визначення транспортно-експедиторської послуги як роботи, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (стаття 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність») виконання експедиторських послуг окрім договору транспортної експедиції, акта здачі-приймання наданих послуг, повинно оформлятися, зокрема, довіреність на право укладення договору перевезення від імені клієнта, договір перевезення, довіреність, видана експедитором організації-перевізнику на право отримання вантажу (у разі, якщо транспортування виконується третьою особою), перевізні документи. Перелічені документи дозволяють достовірно встановити, для яких саме операцій залучається експедитор.

Однак у розглядуваному випадку Підприємством не було подано зазначених документів, а тому за наявності інших обґрунтованих сумнівів щодо реального характеру цих операцій суди цілком об'єктивно не визнали належним документальним підтвердженням фактичного виконання операцій з поставки експедиторських послуг подані позивачем договори транспортного експедирування та акти виконаних послуг.

Аналогічних висновків дійшли суди і за наслідками дослідження обставин щодо виконання та документального оформлення операцій Підприємства з придбання кукурудзи подрібненої у товариства з обмеженою відповідальністю «Контекс» та у товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Гарантія успіху». На підтвердження виконання цих операцій позивачем представлено договори поставки, видаткові та податкові накладні, квитанції до прибуткових ордерів, які, за оцінкою судів, не містять необхідних відомостей про рух активу на шляху від виробника до покупця, не дають змоги встановити осіб постачальника та покупця, відповідальних за здачу та прийняття товару, а також порядок прийняття продукції за кількістю та якістю, її транспортування у процесі виконання поставок тощо.

Наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку підтверджують правильність висновку судів про недостовірність відомостей у представлених платником первинних документах, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку за спірними операціями, та, як наслідок - про отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди шляхом завищення суми податкового кредиту.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом формування податкового кредиту).

З урахуванням викладеного суди цілком правомірно відмовили у задоволенні позову Підприємства.

Доводи заявника касаційної скарги спрямовані на переоцінку встановлених обставин справи та оцінених доказів, що в силу вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, а відтак підлягають відхиленню.

У зв'язку з цим Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та задоволення касаційних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Оптіма-Грейн" залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 у справі № 2а/2370/4266/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько