Ухвала суду № 39627901, 11.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року

справа № 808/8092/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Вільнянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі №808/8092/13-а

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Унмак»

до

про

Вільнянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

часткове скасування податкових повідомлень- рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Унмак» (далі по тексту - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вільнянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення № 000009220 від 16.04.2013 року та № 000010220 від 16.04.2013 року в частині основного платежу у розмірі 304 082 грн. та штрафних санкцій у розмірі 152 041, 00 грн. (а.с. -3-6)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 808/8092/13-а. (а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що висновки, викладені в Акті про відсутність факту здійснення господарських операцій між ТОВ «Унмак» та ТОВ «Ангстрем Континенталь» є незаконними. Крім того зазначає, що всі операції з купівлі-продажу товару між ТОВ «Унмак» та ТОВ «Ангстрем Континенталь» відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі №808/8092/13-а адміністративний позов задоволено. (суддя –Батрак І.В.) (а.с.258-262)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 000009220 від 16.04.2013 та № 000010220 від 16.04.2013 в частині основного платежу у розмірі 304 082,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 152 041,00 грн., позивачем первинними документами доведено відсутність виявлених порушень.

Відповідач – Вільнянська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі №808/8092/13-а та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що факт придбання товару ТОВ «Ангстрем Континенталь» у постачальників не підтверджено, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2012 року у суму податкового кредиту у розмірі 304082 грн.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі №808/8092/13-а залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги викладенні в апеляційній скарзі, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі №808/8092/13-а та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В судовому засіданні, заслухавши представників позивача та відповідача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, позивач зарєєстрований Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області 28.07.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та перебуває на обліку у відповідача.

Посадовими особами Вільнянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено планову виїзну перевірку суб’єкта господарювання з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлені актом від 02.04.2013 року № 124/22/35914495.

В акті від 02.04.2013 року № 124/22/35914495 встановлено, порушення п. 138.1 ст. 138 та п. 198.3, п. 198.6 ст 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 66877, 00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 433427, 00 грн.

16 квітня 2013 року Вільнянською об’єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на підставі вищезазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення – рішення № 000009220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 100 315, 50 грн та № 000010220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання на загальну суму 650140,50 грн.

Судом встановлено, що фактично підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань став отриманий від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби акт №7208/224/33906299 від 21.12.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Форест» за червень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, ПП СВ «Гермес» за березень 2011 року, БПП «Сура» за вересень, листопад 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

Висновками вищезазначеного акту встановлено порушення ТОВ «Ангстрем континенталь» ст. 185 Податкового кодексу Укрїани в частині оподаткування податком на додану вартість безтоврних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт /послуг з контрагентами постачальниками та контрегкнтами покупця. Перевіркою встановлено відсутність об’єктів оподаткування по операціях з продажу товарів підприємствам – покупцям у період з 2011 року по 2012 року.

Згідно з матеріалами справи, постаново Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2013 по справі № 804/1260/ 13-а адміністративний позов ТОВ «Ангстрем Континенталь» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задоволено

Ухвалою Дніпропетрвоського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року по справі № 804/1260/13-а апеляційну скаргу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишено без задоволення; постанову Дніпропетровського окружного адмінітсративного суду від 07.03.2013 року залишено без змін.

02.08.2012 року між позивачем та ТОВ «Ангстрем Континенталь» укладено договір поставки № 02/08-12-ПЗ, відповідно до якого ТОВ «Ангстрем Континенталь»( далі по тексту – постачальник) зобов’язується в порядки та строки, встановлені даним договором, передати у власність ТОВ «Унмак» зерно пшениці врожаю 2012 року в певній кількості та відповідної якості, за узгодженою ціною, а позивач зобов’язується прийняти та оплатити поставлений товар відповідно до умов даного договору.

Судом всатановлено, що позивачем придбано у постачальника пшеницю на загальну суму 1824490, 00 грн., що підтверджується податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі, врегульовано Податковим кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

За правилами абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Стосовно права на віднесення сум податку до податкового кредиту таке право відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами вказаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

З аналізу правових норм випливає, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт, послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинне бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Колегія суддів зазначає, що податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару; складається в момент виникнення податкових зобов'язань; підлягає реєстрації в єдиному реєстрі, але така реєстрація відбувається не обов'язково в момент виникнення податкових зобов'язань (тобто податкова накладна є дійсною); надається платнику податку після реєстрації та зареєстрована податкова накладна дає право на включення до податкового кредиту в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт, послуг) або зроблена попередня оплата, а не по даті реєстрації та отримання податкової накладної. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем доведено відсутність виявлених порушень первинними документами, а відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомленнь – рішеннь.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 18 грудня 2013 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вільнянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі №808/8092/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 16 червня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна